Коли творчість стає сенсом усього життя…

(Творчий портрет письменниці Алли Гавришко-Бабічевої)

Скільки творчих уподобань може вмістити людське серце? У скількох творчих спрямуваннях можна стати визнаним професіоналом, досягати вершин майстерності, перемагати у престижних конкурсах, створювати маленькі мистецькі шедеври?

          Письменниця, член Національної спілки письменників України, Алла Гавришко-Бабічева давно прославила Тульчин, де вона мешкає, своїми неповторними  мистецькими досягненнями.

          Авторка близько двадцяти поетичних збірок для дітей і дорослих, учасниця численних міжнародних творчих проєктів, співавторка  київських,  вінницьких, харківських, одеських, хмельницьких   колективних збірок та альманахів,  Алла Гавришко-Бабічева  – бажаний гість на всеукраїнських книжкових форумах видавців, у бібліотеках та навчальних закладах нашого краю. Вірші поетеси подобаються композиторам: до багатьох пісенних дисків увійшли пісні на її твори, написані у співавторстві з композитором Ольгою Янушкевич, пісні якої входять до шкільних програм з музичної освіти школярів України. А ще вона самотужки опанувала комп’ютерні професійні програми зі створення кліпів, анімації, тематичних фільмів, файлів для дизайну і оформлення друкованої продукції. Її знають і шанують у письменницькому колі як майстерного  книжкового дизайнера та ілюстратора  багатьох колективних та персональних збірок, творця буктрейлерів та вражаючих фотофільмів про життя і творчість митців Вінниччини.

          Але письменництво – це тільки одна, хоч і найяскравіша,  з багатьох творчих граней мистецької особистості Алли Гавришко-Бабічевої.

          Вихована у львівській професорській родині, майбутня мисткиня, народжена в Підмосков’ї, ввібрала у своє серце дух і культуру Старого Львова.

          «Львів і Україна –  це моя Батьківщина! – напише згодом поетеса. –  Моя рідна бабуся по батьковій лінії  Марфа Марківна Бабічева – професор, викладач історії Львівського сільськогосподарського інституту  –  на довгі роки замінила мені матір…» Саме бабуся відкрила для майбутньої письменниці красу і велич Старого Львова, його парки, замки  та музеї, долучила до величезної домашньої бібліотеки,  водила у численні наукові та мистецькі дитячі гуртки, в тому числі навіть у дитячу балетну студію при Львівському театрі опери та балету. 

          «Вона разом зі мною мандрувала у світ творчості, підіймаючи оксамитові завіси Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, коли я, шестилітня,  вперше зі своїми крихітними подругами по студії з  гордістю і величезною відповідальністю вибігла на сцену у «Лебединому озері».

          Від бабусі і  любов до шиття, яке згодом у найтяжчі роки стане засобом для життя, а ще пізніше –  поштовхом до дизайнерського мистецтва одягу.

          Дідусь Леонтій Степанович Бабічев, завідувач відділку архітектури Львівської обласної державної адміністрації, любив природу, вчив мене вирощуванню квітів і догляду за тваринками, що жили  на території Львівської станції юних натуралістів на Софіївці (теперішній «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді»). Там знаходився великий музей флори і фауни, де росло безліч екзотичних рослин, квітучих магнолій і веселково-смугастих клумб, озеро з лебедями  і, здавалося тоді мені,  безкраїй садок. А в тому садку  була розташована  величезна пасіка, за якою доглядав дідусь. І  щоліта ми на грузовиках з вуликами в компанії інших пасічників вирушали в Карпати, де розбивали табір на усі три місяці…», – розповідає Алла Геннадіївна.

          Здавалося б, доля вистеляє життєвий шлях допитливій, працьовитій і слухняній дівчинці трояндовими пелюстками успіху. Але трагічний випадок змусив  її життя круто змінитися. Залишившись у п’ятнадцятилітньому віці без люблячої опіки, фактично – без годувальників, вона була змушена важко працювати, змінити багато робітничих професій… 

          Закінчила Ходорівське будівельне училище, працювала на будівництвах  Львівщини, згодом  віддала багато літ  пересувному Московському зооцирку. Опинившись  у Тульчині, в пошуках роботи потрапила на місцеву швейну фабрику,  у цех з  пошиву одягу зі шкіри,  де працювала швачкою-резервістом 6-го розряду. Ніколи не цуралася найважчої роботи. В усьому шукала красу.  З 1998 року була зареєстрована як підприємець – отримала власну студію дизайну і пошиву одягу з натуральної сировини, створювала власні моделі одягу.

          «Так розпочався мій важкий трудовий шлях, і усі подаровані рідними і дорогими мені людьми душевні скарби я понесла у своє далеко не солодке самостійне життя, де вони стали моєю розрадою, ліками від усіх хвороб і негараздів, моїм спасінням і сенсом мого життя, – розповідає Алла Геннадіївна. –  Захоплення балетом згодом переросло у спортивно-танцювальні тренування з BodyDance на усе життя. Опанувавши професію швачки, я стала знаним далеко за межами свого міста майстром з пошиття верхнього одягу із натуральної шкіри і хутра, згодом  освоїла техніку рослинного фарбування   натуральних тканин в техніці медіа та екопринт і фелтмейкерську справу валяльника з натуральної вовни, створюючи свої ексклюзивні полотна і речі з використанням натуральних шовків і волокон у власній Art-студії «WoolЦвіт», проводжу майстер-класи для всіх бажаючих… Зі шкільних виставок і юнацького розпису стін малесенької кімнатки львівського гуртожитку до цієї пори зберегла пристрасть до живопису, випробовуючи нові матеріали, а тепер вже й сучасні дизайнерські техніки FluidArt і ResinArt у власній студії «Artforthesoul».  Дитяче плетіння перстнів і браслетиків із кольорових дротиків і намистин переросло в захоплююче плетіння гердан, оздоблених натуральним камінням, і сучасної біжутерії із срібного дроту у техніці WireWrap. Догляд за тваринками у дитинстві переріс у безмежну любов до домашніх улюбленців – рибок, кішечок і песиків, без яких я не уявляю свого життя. Квітучі магнолії залишилися назавжди в серці і з часом перетворили моє подвір’я на приватний розплідник екзотичних рослин «Тропічний рай», де я стала селекціонером колеусів…»

          Вона вміє все: збудувати і прикрасити дім, перетворити присадибну ділянку  на оазу неземної тропічної краси, з рідкісними рослинами і зворушливо граційними рибками,  створити ексклюзивний одяг, написати вражаючі художні полотна, розповісти про красу, що рветься з її душі, у віршах та новелах. Вона не цурається жодної роботи: із землею, будівельними матеріалами, різноманітними фарбами, шкірою  і тканинами, мокрою вовною. Її серце належить людям. Заледве опанувавши нову технологію, вона прагне познайомити з нею усіх бажаючих. Вона гуртує навколо себе всіх, кого вабить краса.  Алла Гавришко-Бабічева – засновник і керівник міжрайонного літературно-мистецького гурту «Зимова вишня» (2014 – 2020 р), дитячої літературної студії «Сузір’я» (2015) при Тульчинському технікумі ветеринарної медицини БНАУ, засновник і фелтмейкер Art-студії «WoolЦвіт» (2017) з виготовлення екоодягу і аксесуарів з натуральної вовни.

– В останні роки я стала наставником і провідником як для ряду поетів глибинки, так і для талановитої студентської молоді нашого міста, – каже Алла Геннадіївна. –  Тепер не дає мені спокою виліплений мною улюблений  пластиліновий  пупсик із далекого дитинства, що спонукає взяти до рук полімерну глину і зліпити маленьке немовлятко собі  на долоньку. Мабуть, на те Божа воля!

А таки  Божа… Бо без Божого благословіння не може одна людина стати  таким незглибимим джерелом  творчості і краси!

Тетяна ЯКОВЕНКО,

 заслужений працівник культури

На фото: Алла Гавришко-Бабічева

Роботи майстрині

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені