«Хто, як не ми…»
Подружжя лікарів Мельників зробило свій вибір у боротьбі з коронавірусом
Без зайвого перебільшення Сергій Павлович та Марія Річардівна Мельники – найпопулярніші лікарі КНП «Барська міська лікарня». Для них медицина не тільки професія, а й поклик душі. Це професіонали своєї справи, яких цінують пацієнти і поважають колеги, а робота в складі ковідних бригад значно підняла й зафіксувала на високій позначці їхній авторитет.
Подружжя Мельників – представники відомої в колишньому Барському районі медичної династії, що нараховує понад двісті років загального сімейного трудового стажу. На момент зміни посад Сергій Павлович завідував неврологічним відділенням, а Марія Річардівна працювала районним кардіологом. Кінець серпня минулого року поділив їхню професійну діяльність на «до» і «після» важливого кроку в житті.
Ніколи раніше вони не могли й думки припустити, що стануть одночасно лікарями-інфекціоністами. Коли лікарня у Бару почала приймати хворих на коронавірус як опорний медичний заклад, їм запропонували увійти до складу сформованих бригад із надання допомоги.
– З глибоким усвідомленням усієї складності ситуації, ми смиренно прийняли такий виклик долі і не стояли на роздоріжжі вибору, бо розуміли – хто, як не ми, – розповідає 61-річний Сергій Мельник. – Я був найстаршим за віком серед колег і виважено зробив крок назустріч невідомості. Це зараз можна спокійно згадувати про ті спресовані у стальну пружину дні, будь-який з них міг стати останнім… Сказати, що страх не володів нашими думками, буде шита білими нитками неправда. Як і кожній людині, нам властиве це відчуття, але Господь Бог послав сили пригасити його, та не позбутися зовсім. Стереглися, береглися, зважували кожну дію, але десь проклюнулася шпаринка, і в листопаді минулого року дружина Марія підхопила вірусну пневмонію… Лікувалася місяць, а коли видужала – знову повернулася в стрій.
Сергій та Марія Мельники перебували у різних ковідних бригадах. Траплялося, що й днями не зустрічалися ні на роботі, ані вдома, спілкувалися телефоном. Особливо морально-пекельним був початок першої хвилі пандемії. Людей тримав у лещатах відчай безсилості перед хворобою, наслідки якої ніхто не міг спрогнозувати. Але медиків не вразила страшніша недуга – паніка. Вони самі стояли стійко і осміливлювали пацієнтів, бо моральна підтримка – це теж ліки…
– Пандемія набирала таких шалених темпів, що голова часом йшла обертом, – продовжує Сергій Павлович. – Навантаження було дуже великим. На одного чергового лікаря припадало по тридцять і більше пацієнтів. Всі палати відділень ущільнили до максимуму, і в коридорах теж лежали люди. Рідко, але траплялися випадки, коли запущених хворих привозили до лікарні в агонуючому стані, і від коронавірусних ускладнень вони помирали по дорозі до реанімації. Але й у таких ситуаціях ми не опускали рук, не мали морального й професійного права вчинити так. І це нас всіх врятувало!
– Наберуся сміливості стверджувати, що на сьогоднішній день найстрашніше ми вже пережили, – каже головний лікар КНП «Барська міська лікарня» Олександр Костенко. – Попри високий ризик зараження на роботі, колектив гідно вийшов із вірусного протистояння, у яке вступили майже у повному складі. Спочатку у нас було чотири ковідних бригади, а під кінець – шість. За свою відповідальну роботу люди отримували належну плату. Це піднімало їхній настрій і налаштовувало на позитивні результати. В особі Сергія Павловича і Марії Річардівни я глибоко вдячний за самовіддану старанність всім працівникам нашого колективу й у переддень професійного свята бажаю їм самим бути здоровими і запастися силами для остаточної перемоги над коронавірусом.
До всього цього хочу додати, що поряд з батьками у складі ковідних бригад сумлінно трудилася і дочка Мельників Ольга Риндюк, яка в даний період працює в обласному інсультному відділенні під керівництвом заслуженого лікаря України Ольги Григорівни Височанської. А сестра Сергія Павловича Наталя Павлівна уже багато років завідує фізіотерапевтичним відділенням нашої лікарні. Одним словом – дуже порядна сім’я грамотних лікарів.
Всім нам миру, добра й сімейного благополуччя. Щоб біди обминали наші домівки, а в серця повернувся душевний спокій.
Віктор Зеленюк, власкор «Вінниччини»
м. Бар
На знімку: Наталя, Сергій та Марія Мельники
Фото автора.
