До нас їде листоноша…

Поштарка Оксана Парамош родом із Деребчина. Це поблизу Шаргорода.

Жінка сумлінно виконує свою роботу майже 6 років. При цьому каже, що до цього займалася виключно домашнім господарством, а після смерті чоловіка на неї, окрім великої душевної туги, навалилася маса проблем, адже в селі без чоловічих рук вдові спочатку доводиться дуже непросто.

Так збіглося, що пропозиція піти в поштарі надійшла саме тоді, коли Оксана дуже потребувала грошей, адже потрібно було дбати про єдину доньку, а ще душа прагнула спілкування з людьми, аби відволікатися від горя. Відтак, Оксана Станіславівна зізнається, що цінує свою роботу саме через людей, з якими вона її зводить щодня.

Розвозячи по своїх селах на велосипеді пенсію, соціальні виплати та пресу, вона знає все, або майже все, про кожного свого «клієнта». Завжди цікавиться їхнім самопочуттям та може бути порадницею і помічницею в інших важливих питаннях.

Окрім самого Деребчина, пані Оксана ще обслуговує село Мала Деребчинка. Каже, аби дістатися туди, їй доводиться майже 6 км крутити педалі велосипеда лише в одну сторону. І в дощ, і в сніг жінка доїздить до «своїх», бо знає, що її чекають і виглядають, і вона не може розчарувати земляків.

– Робота поштарки дуже відповідальна, – розповідає Оксана Станіславівна. – Ти маєш справу з чужими грішми, і потрібно бути дуже уважним у розрахунках, щоб потім ще зі своєї зарплатні не віддавати. А ще це фізично важка праця, адже потрібно носити тяжкі сумки з виплатами та поштою. Взимку деребчанам везу пошту на санях, адже робота має виконуватися за будь-якої погоди. Деребчин і Мазурівку об’їжджаю тричі на тиждень, а Малу Деребчинку – один раз, але якщо людям потрібно завезти пенсію або соціальні виплати, то поїду й вдруге. Загалом на своїй дільниці обслуговую понад 150 осіб.

– Добре, що маю постійну роботу, адже в селі з цим великі проблеми. А свіже повітря, робота на вулиці, спілкування з позитивними людьми, помірні фізичні навантаження на велосипеді роблять мене щасливою, навіть хворію менше, – відверто розповідає пані Оксана.

На хобі жінка відверто немає часу. Зазначає, що робота та домашнє господарство (худоба, городи) забирають весь її вільний час. Однак є справа, для якої листоноша завжди знайде вільну хвилинку: вирощувати і доглядати на подвір’ї улюблені троянди. Біля її хати цих квіток багато, різноманітних кольорів і розмірів.

– У моїй невеличкій родині найпопулярнішими стравами є шуба та м’ясний рулет зі свинини, хоча ці наїдки у нас шанують чи не в кожному обійсті, – зізнається листоноша. – Ми прихильники класичної української кухні, без витребеньок. Те, що полюбляли готувати наші бабусі, те й ми досі готуємо, лиш трошки вдосконалюємо рецепти.

Пропонуємо вашій увазі декілька смачних рецептів від Оксани Парамош.

М’ясний рулет

Приготування. М’ясо свиняче або теляче (частина «фартух») відбиваємо молоточком, як на відбивні. Посипаємо зверху: сіль, перець, коріандр. Печемо кілька паляничок (млинців), як для налисників. Застеляємо м’ясний «фартух» паляничками. На край м’яса викладаємо чорнослив без кісточок і скручуємо в рулет. Зверху зав’язуємо грубою ниткою. Загортаємо у фольгу або в пергаментний папір і випікаємо в духовці до готовності.

Торт «Мишка»

Інгредієнти: 150 г масла, 3 стакани борошна, 1 стакан сметани, 1 стакан цукру, 1 ч. л. погашеної соди. Крем: 1 стакан сметани і 1 стакан цукру плюс мелені горіхи (збити).

Приготування. 150 г масла розтираємо з 3 стаканами борошна. Додаємо сметану, цукор і соду. Замісюємо тісто і ділимо його на дві частини. В одну половину додаємо 4 ст.л. какао і добре перемішуємо. Печемо 6 коржів: три білих і три коричневих. Перемащуємо коржі кремом. Зверху торт поливаємо глазур’ю, яка складається з 2 столових ложок какао, з 2 столових ложок молока та 4 столових ложок цукру.

Скумбрія маринована

Приготування. Закип’ятити 1 л води з перцем, лавровим листям і зернятками коріандру. Коли вода вистигне, додаємо 1 стакан солі, 1 столову ложку цукру, 1 столову ложку оцту. Рибу миємо та заливаємо отриманим маринадом на одну добу.

 Варене сало

Найсмачнішим виходить сало з м’ясним прошарком. Але він не повинен бути занадто товстим. Ідеальний варіант – шматок із черевної частини.  Обвалювати варене сало можна практично в будь-яких спеціях на ваш смак. Це може бути чорний або червоний мелений перець, паприка, потовчений у порошок лавровий лист, коріандр. Щоб шматки швидше просочилися приправами, можна зробити кілька тонких проколів ножем або шпажкою.

Щоб сало отримало червонуватий колір, його відварюють у цибулинні. Це давно відомий рецепт, яким користувалися ще наші бабусі. Готовий продукт схожий на копчений. На кожен літр води знадобиться лушпиння приблизно від 8-10 цибулин середнього розміру, а також 200-грамова склянка солі. Сало проварюють у розсолі з лушпинням протягом 15 хвилин, а потім стільки ж витримують у ньому, знявши з вогню. Далі потрібно натерти кожен шматок подрібненим часником, спеціями, після чого зберігати в морозильнику. Ніякого неприємного присмаку цибульні лусочки не дають. Головне – добре їх промити.

А ще варити сало можна в пакеті. Головна особливість такого способу полягає в тому, що жир і м’ясний сік не будуть йти в воду при варінні. Для цього вам знадобиться звичайний одноразовий пакет із міцного поліетилену, обов’язково з ручками. Наріжте сало, натріть його часником, спеціями, а потім складіть у пакет. Якщо ви не впевнені в його герметичності, візьміть ще один або навіть два. Міцно зав’яжіть його, випустивши повітря. Покладіть пакет у каструлю і долийте води так, щоб вона на кілька сантиметрів не доходила до країв. Варіть після закипання 1,5 години. Залиште сало охолонути в пакеті, потім трохи потримайте в холодильнику, щоб воно стало щільнішим. Після цього продукт можна нарізати і їсти.

Вікторія МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені