Коли музика – твоє покликання

Відома подільська домристка Ольга Дичук понад 40 років викладає гру на домрі та гітарі у Могилів-Подільській мистецькій школі. Зізнається, що всі почесні звання, дипломи, грамоти і гран-прі з міжнародних фестивалів – то лише приємний супровід її головного завдання та покликання: вчити дітей музики. Ольга Вікторівна жартує, що це не вона вибрала музику, а чарівне мистецтво вибрало її, адже вона народилась 1 жовтня – у Міжнародний день музики.

Ольго Вікторівно, ваш шлях до музики пролягає з дитинства?

-Так, з перших років життя я була оточена чарівними мелодіями, піснями, змалечку вчилась грати на різних інструментах – це захоплення перейняла від батька, який був надзвичайно обдарованим музикантом-самоучкою, самородком. І хоча він працював за інженерним фахом, вмів грати практично на будь-яких інструментах. У нас в сім’ї завжди співали, і взагалі, ми виховані на українській культурі та українських піснях, хоча батько родом з Тверської області, а мама – білоруска.

До речі, відомий в області музикант і мій брат Віктор Кулаков. Багато років він працює в Калинівському будинку культури, співпрацює з Миколою Янченком та Наталією Фаліон, знімається у кліпах. Пам’ятаю, що зовсім крихітною акомпонувала татові на барабанах, коли він співав. Коли прийшов час йти до музичної школи, довго ходила по кабінетах і вибирала інструмент, ніяк не могла визначитись. І в кабінеті директора побачила маленьку домру, повела по ній пальчиком – а та пролунала срібним звуком. Я була підкорена і закохалась у неї назавжди!

Відтоді ви не полишали саме цей музичний інструмент і вчили на ньому грати не одне покоління школярів?

– Так. Адже цей народний український інструмент – душа народу, він будить якусь нашу генетичну пам’ять, торкається найпотаємніших струн у душі. Також я вчу гри на гітарі. Напевно, була однією з перших в Україні, а в Могилеві-Подільському – точно першою, хто відкрив саме такий курс. Звісно, вмію грати на фортепіано, на барабанній установці. Але домра, мій заслужений колектив домристів, з якими об’їздили багато країн Європи і завжди повертались переможцями чи лауреатами – головне покликання та мій творчий напрямок. Також не один десяток років очолюю відділ народних інструментів.

– Багато хто захоплюється музикою в дитячі роки, але не всі вибирають це як професійну стезю…

– Свою майбутню професію я вибрала ще в музичній школі. Вже тоді вирішила, що хочу бути викладачем музики, як і мої наставники, яких із вдячністю згадую і до сьогодні. Вони відкрили мені цілий світ, подарували стільки любові, терпіння, культури, що своїм становленням і вибором професії я зобов’язана саме їм. Після школи цілеспрямовано вступила до Вінницького музичного училища і по закінченні отримала направлення до Могилева-Подільського, до музичної школи. Так це місто стало мені рідним, і вже 41 рік я не міняю місце роботи!

– Чи кожну дитину можна навчити грати на домрі, на інших музичних інструментах? Чи лише здібності все визначають?

Мій педагогічний досвід свідчить, що навчити при бажанні можна кожного, і 80% успіху – вміння вчителя, його підхід.Якщо дитина хоче – за 2-3 роки вона вже може дуже непогано грати. А так цьому мистецтву вчать 6 років.

Від мене діти ніколи не йшли, всі закінчували повноцінний курс.Я зустріла і виховала дуже багато талановитих дітей. Багато з них закінчили училища, консерваторію, аспірантури, роз’їхались по всьому світу. Дехто відкрив навіть свої приватні музичні школи. Живуть і творять мої вихованці і по всій Україні, і за кордоном, виступають по всьому світу в оркестрах! Є такі, що пишуть свої пісні і музику. Я виховала цілу плеяду музикантів, і не тільки любителів, а саме професіоналів. І цим пишаюся. Мене розчулює, що сьогодні вчу музики вже друге-третє покоління могилівчан. Мої колишні вихованці тепер приводять своїх діточок.

Не кожен вчитель має таке терпіння та популярність. Маєте якісь педагогічні секрети?

– Насамперед я дуже люблю дітей і створюю на уроках сімейну атмосферу. Вони приходять до мене додому, ми з ними ходимо в походи, відзначаємо свята, закінчення навчального року. Коли виникають якісь труднощі у навчанні, ми разом розбираємо ситуацію, я завжди приходжу на допомогу. Але привчаю їх бути чесними, ніколи не брехати, не підводити. Вони змалечку знають, що музика – це труд, щоденний труд! Але такі дітки в майбутньому не пасують перед життєвими труднощами, вони не бояться аудиторії, людей, творчо підходять до вирішення різних ситуацій. Музика сприяє гармонізації особистості. І я, добра за натурою, водночас вимоглива і справедлива.

Що слухаєте для душі, під час відпочинку, щоб відновитися від щоденних клопотів?

– Люблю Чайковського, Шопена, Бетховена. В мене є платівки і маленький старенький програвач – і так я слухаю, незважаючи на те, що можна все послухати по Інтернету. Не так часто, як хотілося б, буваю на концертах у Вінниці чи Києві – живі виступи оркестрів не замінити жодними звуконосіями. Іноді і сама граю, співаю разом із донькою, яка мені акомпонує. Дуже рідко, але часом виступаю на сцені як солістка. Але найбільшу насолоду отримую, коли творчі успіхи демонструють мої вихованці, мій колектив – тоді душа наповнюється незрівнянною радістю, заради цього і працюю вже понад чотири десятиліття!

Дякую за розмову.

Спілкувалсь Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені