«Не давайте імунній системі «вихідний», –

радить Борис Донський – лікар-імунолог та науковець, який, за його ж словами, добре «тямить» у вірусології, мікробіології та імунології.

До пандемії він любив досліджувати НК-лімфоцити, займався цим понад 20 років. Науковець називає їх джерелом сюрпризів та невичерпної енергії. Не любить же аналізувати протоколи лікування, називаючи це марудною справою.

Борис Донський схвально ставиться до регулярних щеплень, каже, що вони якісніші та м’якші за дією, ніж колишні радянські, які залишали «тривалу» пам’ять в організмі. Лікар-імунолог добре відгукується про регулярні щеплення не лише для дітей, а й для дорослого населення. Каже, що ревакцинація потрібна перш за все, аби не захворіти та відновити пам’ять організму для боротьби з важкими хворобами.

Для дівчаток-підлітків пан Борис радить додатково, самим батькам, за власний рахунок проводити вакцинацію від папіломавірусу, аби звести до мінімуму ймовірність захворіти на рак шийки матки. Вакцинацію проти грипу лікар також вважає доцільною, однак не для всіх категорій населення, а лише для тих, які мають щоденні тісні контакти з великою кількістю людей. Вірусом Епштейна-Барр (герпевірус типу 4) заражена велика кількість населення в усьому світі, але для нас він не смертельний, хоч і створює багато проблем для організму. На противагу європейцям, у темношкірих людей він дуже часто викликає рак гортані, й схильність до такого перебігу хвороби є у значної популяції африканців.

Лікар вважає, що не існує поняття «сильна» і «слабка» імунна система. Організм однієї людини в чомусь сильніший, ніж в іншої, а в чомусь – слабший. Якщо ми здатні точно розпізнавати вірусні антигени і хворіємо рідко, то в майбутньому це може стати причиною важчого перебігу певного небезпечного захворювання. А все тому, що наша імунна система настільки звикла «рубати під корінь» і не вміє маневрувати між вірусами і бактеріями, що така людина буде інфікуватися набагато рідше, але й хворітиме важче.

– Аби розвинути маневреність імунної системи – потрібно… Насправді однозначної відповіді на це не має ніхто, – зазначив пан Донський. – Кожна хвороба залишає умовний «шрам» на тілі людини, від цього організм набуває досвіду, однак завдається удар по імунітету. Саме щеплення в дитячому віці сприяє зменшенню шкідливого впливу на організм у дорослому віці. Вакцинація – не порятунок від смертельних хвороб, не панацея, а спроба запобігти летальним наслідкам або каліцтву.

– Я не розповідаю, як саме покращити імунітет, а зосереджуюся на тому, як його не псувати. Часто люди при хворобі використовують протизапальні медикаменти: випили  – і гайда на роботу! Їм на певний час стає легше, але імунна система так не думає… Коли трапилась хвороба, то імунітет «розплановує» свої дії, що робити та як боротися з «агресором». А ми, ковтаючи пігулки, тим самим кажемо йому, щоб брав вихідний. І відбувається непорозуміння… Але, щоб все було гаразд, імунна система мусить дати відповідь вірусу і перемогти його. Найважливіше, що вона після битви має сама за собою «прибрати», а маленьку частину патогенних клітин відправити у «пам’ять». Загалом імунна система може як рятувати, так і вбивати хазяїна (якщо втрачає над собою контроль), – доступно про складне розповідає лікар.

Імунолог переконаний, що завдання кожного вірусу, аби його носій перезаразив якомога більше організмів, тому він і не має на меті вбивати всіх підряд. Адже коли людина дуже хвора, погано почувається, то не піде до інших, а залишатиметься вдома до одужання. Однак легкі симптоми хвороби не змусять нас відмовитися від своїх планів. Той, кому трохи зле, займатиметься самолікуванням, вестиме звичний спосіб життя і при цьому заражатиме інших людей, для організму яких цей вірус може виявитися смертельним.

Пан Донський переконаний, що для того, аби знати, чи ефективний календар щеплень, які проводяться в Україні, потрібно регулярно проводити клінічні дослідження у цій сфері (через кожні два роки). Аби отримати відповіді на питання: «Чи ця схема так само працює, як і раніше, чи в чомусь застаріла і тому не ефективна?». Імунолог вважає, що нашим людям не вистачає педантичності в дотриманні встановленої періодичності щеплень. Особливо це стосується матусь. Якщо їхній дитині не зробили щеплення в пологовому, а попросили прийти для цього до сімейного лікаря через пів року, то таку настанову виконає лише невеликий відсоток жінок. І завжди знайдуться «поважні» причини, чому цю процедуру не провели вчасно. Дискусії про те, які щеплення потрібні обов’язково, а які можна в часовому проміжку відтермінувати на пізніше, точаться постійно. Однак про це варто говорити і давати конкретні рекомендації лише після ґрунтовних досліджень цієї теми в Україні.

Вікторія МЕЛЬНИК

Фото автора 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені