Що таке – таїнство хрещення?

Та  яке його значення в людському житті

Хрещення – це таїнство, в якому віруючий, при триразовому зануренні тіла у воду, з прикликанням Бога Отця і Сина, і Святого Духа, помирає для життя тілесного, гріховного і відроджується від Духа Святого у життя духовне, святе.

Таїнство хрещення встановлено Самим Господом Ісусом Христом. Своїм прикладом Спаситель освятив хрещення, прийнявши його від Іоанна Предтечі. Потім після Воскресіння Свого, посилаючи апостолів на проповідь по всьому світу, Він урочисто заповідав їм: «Йдіть, навчайте всі нарoди, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святoгo Духа» (Мф. 28:19), і таким чином хрещення стало одним із найголовніших елементів у житті церкви.

Кількісно церковних таїнств у Православній церкві є сім. І найпершим таїнством, яке необхідне для вступу до християнського суспільства і без якого неможливо увійти до благодатного Царства Божого, є таїнство святого хрещення. Хрещення є дверима до спасіння і до Царства Божого. «Якщо хто не народиться водою і духом, – сказав нам Христос Спаситель, Який і встановив це таїнство, – не може увійти в Царство Боже»(Ін. З:5). Хрещення «водою і духом» повністю змінює і очищує людину – вона вмирає для життя старого і народжується для нового святого життя в тілі Христовому (1 Кор. 12:13).

У таїнстві хрещення благодать Святого Духа невидимо діє на все єство людини: вона відроджує її в життя духовне. Воля людська отримує більшу свободу у здійсненні добра, ніж яку вона мала раніше – до моменту хрещення. Треба пам’ятати, що наше спасіння – це справа не самої лише благодаті, але воно має здійснюватися  за дієвої участі з нашого боку, яка виявляється в самостійній посиленій боротьбі з гріхом. У хрещенні тільки закладається основа  поступового внутрішнього переродження духовної природи людини за сприяння її свободної волі.

Значення таїнств як у Православній церкві, так і в усьому християнстві є, безсумнівно, важливим. Без таїнств неможливе повноцінне церковне і духовне життя кожної людини, яка вирішила стати членом народу Божого. Через таїнства під виглядом певних видимих дій і слів посилається тому, хто його приймає, і невидима сила – дари Святого Духа, освячення і Боже благословення. І тому значення таїнств у житті кожного християнина настільки велике, що кожен раз вони стають новими етапами у їхньому житті. Вони є дієвими Божими знаряддями, які неодмінно діють благодатно на тих, хто до них приступає.

Коли краще хреститись: у дорослому віці чи дитячому?

Сьогодні ми часто зустрічаємо питання: в якому віці правильно звершувати таїнство хрещення? Чи не є хрещення немовлят своєрідним насильством над їх особистістю? Чи не краще залишити це на їх розсуд, коли вони стануть дорослими?

Звичай хрестити немовлят сходить до найдавніших часів історії церкви. Про це, починаючи з другого сторіччя, є свідоцтва. Але вже в Святому Письмі  ми можемо знайти вказівки на цю тему. Наприклад, коли розповідається, що цілі родини приймали хрещення.

Ось кілька епізодів з діянь апостолів: «Хрестилася вона й її дім», – йдеться в розповіді про Лідію в Книзі діянь апостолів. Те ж саме розповідається про в’язничного вартового, який став свідком чудесного звільнення апостола Павла: «Хрестився сам і всі домашні його». «Хрестив я дім Степанів», – повідомляє апостол Павло в Першому посланні до Коринфян.

У цих сім’ях, безсумнівно, були і діти, яких хрестили нарівні з іншими.

До нашого питання можна застосувати і слова Господа: «Пустіть дітей приходити до Мене і не бороніть їм, бо таких Царство Боже»(Мф. 10:14).

Безумовно, діти не в змозі прийняти віру самостійно і усвідомлено. Але на їх місці вибір віри роблять батьки, хресні батьки і вся церква.

Хрещення дитини жодною мірою не можна вважати актом «насильства» над особистістю. Адже і в інших сферах життя дитини саме батьки приймають рішення за неї, замінюючи собою її волю і висловлюючи її. Наприклад: коли дитина захворіє, батьки ж не питають, чи нести її до лікарні, а звертаються до лікаря. Так і в таїнстві хрещення – церква, саме таїнство хрещення є «лікарнею духовною», де немовля стає членом Церкви Христової, єднається з Богом та знаходиться під Його захистом.

Хрещення називають другим народження, народженням духовним. За допомогою хрещення дітям дається нове життя, – благодать, – яка гарантує їм справжню свободу, свободу від гріха і омани.

Також ми знаходимо свідчення хрещення в дорослому віці. Сам Господь Ісус Христос прийняв хрещення від Іоана Передтечі у тридцятирічному віці. Також в дорослому віці прийняли таїнство хрещення такі отці церкви, як св. Василій Великий в 30 років, св. Іоанн Золотоуст в 23 роки, св. Григорій Богослов в 29 років.

Хрещення в дорослому віці дійсно є осмисленим, свідомим проявом того, що людина бажає прийняти в своє серце Бога, бажає народитися духовно, з’єднатися з Богом. Але коли батьки дають вибір дитині, щоб вона охрестилась в дорослому віці, то вони все дитинство, юність мають виховувати її в християнських цінностях, прищеплювати любов до Церкви Христової. Тому що вищенаведені приклади хрещення в дорослому віці були сповнені виховання в християнському дусі. Якщо не виховувати дитину в дусі любові до Господа, любові та повазі до іншої людини, як до брата і ближнього, то ймовірність прийняття хрещення в дорослому віці дуже мала.

Так само і хрещення немовляти не менше має обов’язків зі сторони рідних та хресних батьків. Таїнство хрещення є лише зерно, яке сіється, а для того, щоб воно принесло достойний плід, було дієвим, потрібно виховувати дитину в християнському дусі. Не похрестити, бо «так треба», «щоб не хворіла», «щоб не наврочили», і забути, а весь час займатись вихованням дитини, приносити немовля в храм для прийняття таїнства причастя, з 7 років  можливість таїнства сповіді, відвідування дитиною недільної школи при церкві. Ці всі дії будуть свідчити, що дитина є членом Церкви Христової.  Лише тоді хрещення принесе свої плоди, лише тоді людину можна буде називати християнином.

Таїнство хрещення можна приймати в будь-якому віці, однак церква заохочує хрестити дітей якнайшвидше. Церква хоче, щоб людина вже з наймолодшого віку могла бути вільною від влади гріха та зростати як християнин.

Хрещення і людські забобони

«Чи може мати дитини бути присутньою на таїнстві хрещення?». Те, що мати не має бути присутньою у храмі під час хрещення дитини, – міф. Реальність така: це не заборонено!

Хрещення – це духовне народження, тому природно, що родичі та близькі бажають взяти в ньому участь. Для того, щоб мати була присутньою на хрещенні своєї дитини, потрібно звершити вводини, які здійснюються на сороковий день після пологів (священник читає молитву над матір’ю в сороковий день після народження дитини).

У випадку хрещення дитини до 40 днів та коли над матір’ю не звершені вводини, то мати під час таїнства хрещення може стояти у притворі (невелика вхідна частина храму) і при відчинених дверях середньої частини храму усе бачити і чути.

«Охреститити, щоб дитина була здоровою».

Дитину не варто хрестити, якщо це роблять лише заради того, щоб вона була здоровою, чи щоб її ніхто не зурочив. Якщо батьки не мають любові до Бога, якщо вони не мають найменшого бажання присвятити свою дитину Всевишньому, то навіщо випробовувати гнів Господній, якщо дорослі наперед знають про те, що дитина не буде виховуватися в дусі православ’я.

«Чи можна хрестити дитину у піст?»

Однозначно так, дитину можна хрестити у піст, як і в будь-який інший час року. Хрестять тоді, коли батьки готові поставити своє маля на служіння Богу. І до цього варто поставитися відповідально, адже дорослі роблять вибір замість маленької (несвідомої) дитини.

З таїнством святого хрещення пов’язано й багато інших забобонів, які для багатьох людей стали невід’ємною частиною життя. «Чи може дівчина першою хрестити дівчинку? Чи можна вагітній жінці бути хресною? Чи можна носити той хрестик, який був при хрещенні? Чи можна у високосний рік брати за хресних друзів, а не родичів? Чи можна в день хрещення подавати милостиню нужденним?» І так далі… Дуже прикро, що переступаючи поріг храму, людина приносить із собою ці марновірства і продовжує жити як язичник, хоча називає себе християнином. Дуже сумно бачити людей, які прийняли таїнство хрещення і продовжують жити колишнім гріховним життям, вірячи у різноманітні забобони.

Михайло КУШНІР,

церковнослужитель

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені