Символічна трагедія: аварія «швидкої» і руйнація лікарні збіглися в часі

Ця «десятикілометрівка», що між селами Оратів та Лопатинка з одного боку і селищем Оратів – з іншого, доволі рівненька. Жодного, навіть найменшого спуску-підйому. І коли зверху глянути – єдиний незначний поворот.  Чи то саме ця обставина розслабляє водіїв, чи якісь інші, незбагненні фактори спрацьовують, але  на тому відтинку шляху загинуло чимало людей. А скільки  травмувалося – не злічити!

Не обійшлося без аварії і 13 липня.  «Швидка допомога» під кермуванням 55-річного оратівчанина на великій швидкості з’їхала у кювет, вмить перевернувшись. І водій, і тим паче медпрацівники 56-и та 40-а років отримали травми різної важкості. Про їх складність можна судити за виглядом машини спереду… Побажаймо ж потерпілим якнайшвидшого цілковитого одужання.

Але 13 липня дуже сумно згадуватимуть оратівські медики ще з однієї причини. Бо саме в цей день директор КНП «Оратівська лікарня планового лікування» Микола Садик вирішив остаточно поставити крапку на хірургії, віддавши частині колег трудові книжки. У тому числі – і депутату селищної ради  Олені Святецькій. Чи не тому, що вона – у депутатській більшості, яку час від часу різними способами, включно з дуже далекими від законних, тут намагаються перетворювати у меншість, іноді навіть  «добиваючись успіхів»? Зокрема, якою ціною у тієї більшості відібрали два «штики», розповідалося у «Вінниччині» 16 червня ц. р. – «В Оратові дуже далеко зайшли…».

Звісно, у потерпілих є можливості звернутись до суду і безумовно виграти справу, але затіяна колотнеча аж ніяк не сприяє нормалізації роботи колективу медпрацівників.

Дізнавшись про руйнівні наміри М. Садика, до лікарні того дня підійшли оратівчани, навіть під’їхали люди з сіл, аби захистити лікарню від її керівника. Але він до них так і не вийшов. Була серед тих людей і одна з найактивніших депутаток селищної ради Надія Мельничук – вчителька-пенсіонерка з Човновиці.

-Коли я його розшукала і попросила все-таки розповісти небайдужим, що відбувається, – говорить Надія Володимирівна, – він наголосив, що вже пояснював усе на сесії і в ЗМІ, тому й не збирається ні перед ким виправдовуватись. А потім назвав мене руйнівником. За що? Виходить, за те, що, працюючи на громадських засадах, змогла вивчити проблему звертаннями до Національної служби здоров’я України, відповідного Департаменту облдержадміністрації та у віддалені лікарні,  які понад пів століття не мали статусу районних, але послуг нині надають незрівнянно більше, ніж оратівська. Він же, отримуючи велику як для цього селища платню, чи то не зумів, чи не захотів в усьому розібратися. Віддамо йому належне хоча б за те, що на одній із сесій зізнався: вже більше бачить себе адміністратором, ніж хірургом. То хіба це підстава знищити тутешню хірургію? А якщо він раптом завтра захоче взагалі з Оратова виїхати, то хіба це підстава закривати тут лікарню? Хоча керівництво громади  більшою мірою старається зберегти Садика на посаді керівника, ніж врятувати саму лікарню, і навіть не соромиться все це демонструвати! Цілком підтримує і його лінію на безробіття лікарів та медсестер та недоторканність адміністративної «свити». З наявності тут мінімуму послуг і в той же  час – заступника директора з економічних питань уже вся Україна готова крізь сльози сміятися, але все так і залишається на своїх місцях.

Якось вчорашній голова райдержадміністрації Олег Чугункін оприлюднив у мережах підписаний  Оленою Тузюк, яка обіймає ту загадкову посаду, папір щодо 50-відсоткової надбавки Ользі Садик (дружині), яка в свою чергу обіймає посаду головної  медсестри лікарні.  Одразу ж після того запустили плітки про бажання Олега Павловича «з’їсти» Садика й самому всістися в його кріслі. Прошу прокоментувати почуте, ось  відповідь:

-І сам про це ніколи не думав, і ніхто мені нічого подібного не пропонував, але бажання допомогти громаді врятувати лікарню перекручується, піднімається на щит уже зовсім іншим. Не знаю, хто там справді претендує на керівництво «доведеною до ручки» Оратівською лікарнею, але в тому, що від Миколи Садика залишки її колективу нічого доброго не дочекаються, факт безперечний.

Почувши все це, згадав недавній скандал, коли очільник лікувального закладу забороняв у лікарні робити операцію людині із защемленою грижею, і вимагав відвезти її в іншу лікарню, хоча часу на це вже, кажуть,  не було. Лише за вказівкою з Вінниці прооперували все-таки в Оратові… Микола Іванович свої дії пояснював стараннями спрямувати пацієнта на… більш якісні послуги. Ну нехай він уже не вірить у себе, але як можна керувати колегами, не вірячи в них? Та й ми не можемо максимум хворих зосередити лише по обласних центрах і в столиці, оголивши в питаннях охорони здоров’я цілі вчорашні райони! А тут випливає іще одна проблема. Якщо все більше оратівчан уже їздитимуть «за здоров’ям» у ті ж, наприклад, Іллінці, то навіщо їм сімейний лікар в Оратові? Щоб мотатись «трикутником»? Тобто вслід за лікарнею серйозно похитнеться і первинна ланка. Як багато може зруйнувати одна людина!

Та страшна аварія, що випадково сталася у день знищення хірургії, символічно підкреслила хибний шлях, на який повернули на східній околиці області.

Микола КАВУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені