Життя у вирі музики

Творчий портрет директора Соболівської музичної школи Лариси  Белінської

Лариса Станіславівна Белінська (Бачинська) – директор легендарної  першої в області та третьої в Україні сільської  Соболівської дитячої музичної школи, заснованої ще у 1967 році. Тієї самої славетної школи, чиї педагоги, учні та випускники більш ніж півстоліття стверджують незглибимість скарбів духовності  нашого народу і своїми досягненнями свідчать про необхідність  плекання і професійної  підтримки  сільських юних талантів.

Музика – непоборна стихія життя Лариси  Станіславівни. Народжена у родині педагогів (батько, Бачинський Станіслав Вікторович, на час народження доньки очолював музичну школу, був керівником духового оркестру), дівчинка зростала серед звуків різноманітних музичних  інструментів, які зливалися у дитячій свідомості у чарівну симфонію. Тож з першого класу вона уже успішно навчалася   гри на баяні у  Людмили Петрівни Шайко, відвідувала заняття хорового співу, оркестру народних інструментів, де за допомогою керівника Софії Купріянівни Братерської опанувала гру на домрі-альт, а з п’ятого класу розпочала натхненно займатися ще й по класу фортепіано у Олени Вікторівни Мельської.

– У дитинстві я прагнула навчитися грати на всіх музичних  інструментах, які були в школі (і молодша моя донька Наталія  така ж), – посміхається Лариса Станіславівна. – На бандурі вчила мене грати однокласниця Іра М’ялківська, батько якої, Адам Йосипович, був викладачем по класу труби. А на трубі я просила батька, щоб показав, як треба дути та натискати. Щоправда, опанувала тільки п’єси в до мажорі… Не вистачило часу на все. Бо ж після музичної школи двічі на тиждень ще й відвідувала секцію з баскетболу. Та й учитися мусіла на відмінно. Не знаю, як все й  встигала…  Володіння грою  на різних музичних інструментах  мені дуже знадобилося в майбутньому, адже тепер можу з легкістю замінити викладача з будь-якого фаху. Вважаю, що кожен викладач музичної школи, особливо сільської, в якій працює невеликий колектив, повинен бути універсальним: крім свого фаху, має володіти ще кількома інструментами, вміти співати, аби можна було створити будь-які за складом ансамблі.

Як водиться у сільських  школах, діти педагогів завжди найвідповідальніші палички-виручалочки при всіх оказіях. Тож  Ларисі доводилося виступати  на  місцевих концертах, зональних конкурсах-оглядах музичних шкіл області у Вінниці, Гайсині, Бершаді, відстоювати честь школи на численних оглядах, а також на шкільних предметних олімпіадах з математики, фізики, української мови…

– Пам’ятаю, з яким піднесенням ми  в дитинстві завжди поверталися з «гастролей»! Батько  розказував, що члени журі його запитували: «Гдє ета Собольовка?», не вірячи, що це сільська музична школа демонструє такий  гарний рівень виконавської майстерності. Ми, учні й викладачі, пишалися тим, що ми з Соболівки,  були справжніми патріотами своєї школи, свого села…

Після закінчення з відзнакою  восьмого  класу Соболівської середньої школи Лариса  вступила  до Вінницького музичного училища ім. М.Д. Леонтовича на фортепіанний відділ (викладач Раїса Семенівна Кушнір), яке  закінчила знову ж таки з червоним дипломом (без жодної четвірки!) у  1993 році. Згодом навчається на музично-педагогічному факультеті у Південноукраїнському педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса). Навчалася на заочному відділі, бо душа належала рідній  Соболівській музичній школі.  Та під керівництвом батька, який очолював школу двадцять два  роки, встигла попрацювати всього три  місяці, бо він останніх кілька років хворів та раптово передчасно  помер…

– Як живе нині сільська музична школа? Не розчарувалися у своєму життєвому виборі? – запитую співрозмовницю.

  – Працюю в Соболівській ДМШ вже 28 років, жодного разу не пошкодувала, що залишилася в рідному селі, в рідній школі,  – розповідає пані Лариса.  –  Довгий час була завідуючою фортепіанним відділом. За роки роботи виховала чимало прекрасних випускників-піаністів, серед яких А. Єгурнова, А. Байда, В. Луценко, О.Тонкопій, А. Белінська, В. Гащенко, В.Цюндик, Л. Луценко, А. Малаховська, В. Ляховська,  які неодноразово були переможцями шкільних, районних, зональних та  обласних  конкурсів, багато хто  з них стали професійними музикантами.  В цьому році моя учениця Іринка Тонкопій визнана переможцем шкільного конкурсу «Учень року», адже протягом року вона представляла школу на п’яти  обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах! Окрім того, я є керівником хорового колективу школи, який у 2008 році отримав почесне звання «зразковий», став лауреатом обласних конкурсів «Співає Поділля Леонтовича», «Подільська весна», лауреатом Всеукраїнських конкурсів «Дунаю мій» та «СhoralCanticum». Пишаюся також  успіхами своїх учнів-вокалістів, лауреатів районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних  конкурсів С.Мішри,  І.Фурдик, Н.Поник,  К.Гнатенко,  М.Скакодуб… Останні п’ять років я працюю керівником Зразкового фольклорного ансамблю «Цвіт папороті», знаного в області та за її межами, учасником та лауреатом  багатьох конкурсів, фестивалів, культурно-мистецьких заходів…

Не думалося не гадалося Ларисі Станіславівні очолити навчальний заклад, але  в 2015 році через важку хворобу пішла на заслужений відпочинок багатолітній директор школи, знана і шанована в музично-педагогічному колі  заслужений працівник культури Шайко (Мазуренко) Людмила Петрівна.

– Після такого досвідченого та відомого керівника  непросто було тримати школу «на плаву»,  адже в ті роки школа вже тричі була переможцем обласних творчих звітів мистецьких шкіл у номінації «Краща сільська музична школа», – згадує Лариса Станіславівна. –  Дуже рада, що вдалося зберегти контингент учнів, а також традиції колективу, відновити відділ духових інструментів, залучити молодих фахівців. Вдячна за підтримку та мудрі поради своїм колегам, особливо Наталії Василівні Колісник, «старійшині» нашого колективу, а також підтримці керівництва. Зовсім нещодавно (восени) утворилася Соболівська територіальна громада, в яку ввійшло вісім сіл. До речі, зараз в нашій школі  зі 101 учня навчається 32 учні з інших сіл громади: з Метанівки, Брідка, Орлівки, Завадівки та Шиманівки. Село потроху оновлюється, «оживає», відкриваються нові робочі місця у Центрі надання адмінпослуг. Тепер немає потреби за кожним виробничим питанням їздити до  Теплика, бо створений відділ освіти, культури, молоді та спорту Соболівської сільської ради. Радію, що за цих шість  років на посаді керівника багато чого ми змогли зробити за допомогою колективу,  голови села Віри Пилипівни Асауленко, відділу культури і туризму Теплицької РДА, а також за сприяння народного депутата України Миколи Івановича Кучера.  У школі було замінено на металопластикові вікна та вхідні двері, підведено водогін, інтернет, виготовлено технічну документацію приміщення школи та земельної ділянки, що дало змогу в  2020 році  виготовити проєктно-кошторисну документацію та встановити сучасну систему електроопалення. У 2017 році ми гідно відсвяткували  50-річний ювілей школи. На святковому звітному концерті, що тривав близько трьох годин, був присутній перший директор школи, нині заслужений артист України, доцент Київського коледжу культури і мистецтв Микола Степанович Голючек. В цьому ж році до Дня Незалежності колектив школи був занесений на районну Дошку пошани.

       Наша  школа пишається своїми випускниками, що стали професійними музикантами: викладачами музичних шкіл, артистами, керівниками колективів, вчителями музики, працівниками культури. До речі, 8 з 10 викладачів школи, а також новопризначена начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Соболівської сільської ради Алла Геннадіївна Скакодуб – колишні її випускники. Навіть завгосп та прибиральниця школи колись були її учнями. Так що є колектив однодумців, який об’єднаний спільною метою – зробити нашу школу найкращою!    Велика вдячність також нашим благодійникам, особливо Володимиру Іларіоновичу та Валентині Миколаївні Герасименкам, за допомогою яких була значно зміцнена матеріально-технічна база школи (придбані нові меблі в класи сольфеджіо та музичної літератури, великий килим та шпалери в актову залу,  костюми для хорового колективу, акустичну колонку, інструмент трубу, пластикові двері), а також Миколі Івановичу  Кучеру,  Володимиру Олександровичу Коліснику,  завдяки яким учні та колективи школи змогли взяти участь у різноманітних творчих конкурсах. А особливу подяку хочеться висловити голові села Вірі Пилипівні Асауленко, яка завжди переймається нашими проблемами, допомагає  їх вирішити та втілити в життя наші проєкти.

Протягом  цього навчального року учні та творчі колективи нашої школи брали активну участь  у різноманітних обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах, лауреатами яких стали: Ульяна Скакодуб, Ірина Тонкопій, Ростислав Нарожний, Людмила Дишленко, Наталія Поник, Андрій Пікало, Інна Верзун, Мар’яна Скакодуб, Зразковий фольклорний колектив «Цвіт папороті». Тривають літні канікули, та учні нашої школи продовжують захищати її честь на різноманітних конкурсах! Радо вітаємо Юлію Колісник, Єлизавету Корнійчук, Вікторію Слєпко, Зразковий хоровий колектив школи, які поповнили список лауреатів! За підсумками року подяки з занесенням до трудової книжки винесено викладачам школи Н.В. Колісник, О.В.Малаховській, І.А. Побережній, Ю.В. Горбику.

«Ще не вмерла Соболівки ні слава, ні воля!», – вже традиційно співають діти, повертаючись додому з виступів.

Тетяна ЯКОВЕНКО,

заслужений працівник культури України, учениця першого набору Соболівської дитячої музичної школи  1967 року 

На фото:

З донькою Наталією

Лариса Бачинська

Колектив Соболівської ДМЗ 2010-2021 н.р.

Урочисте відкриття ювілейного концерту

З випускницями І. Фурдик та В. Ляховською

«Цвіт папороті» на фестивалі-конкурсі на приз Гната Танцюри

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені