Барська кераміка: сьогодення і майбутнє

У місті Бар Роман Григор’єв – відома особистість. Свого часу він закінчив відділення журналістики Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського, а знайшов себе в громадсько-культурній діяльності місцевого органу самоврядування.

П’ять останніх років Роман працював у міській раді, став аспірантом історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка, пройшов курс навчання за сертифікованою україно-німецькою програмою «Академія культурного лідера» (реалізованою Міністерством культури України спільно із «Goethe-Institut Ukraine» при Посольстві ФРН в Україні). У 2018-2020 рр. –– автор та співавтор грантових заявок, керівник проєктів «Відродження традицій барської кераміки», «Реабілітація учасників АТО засобами театрального мистецтва», «Театр рівності», «Театр біля мікрофона», реалізованих Барською міською радою спільно з ГО «Барський МХАТ» за підтримки Українського культурного фонду та програми Європейського Союзу «House of Europe» (загальний бюджет проєктів понад 1 млн грн).

Сьогодні наша розмова з Романом Григор’євим саме про ініціативу місцевих активістів щодо відродження славнозвісної барської кераміки – одного із найпотужніших старовинних гончарних осередків України.

– Даним питанням ми займаємося уже третій рік і маємо певні напрацювання на цій ниві, – каже Роман. – Досить приємно, що нас помітили в Українському культурному фонді й фінансово підтримали. Зокрема, на реалізацію чергового масштабного проєкту «Відродження традицій барської кераміки v.3-D» виділено 637 тисяч гривень. Цього разу, реагуючи на виклики пандемії, ми маємо намір   створити тримовний віртуальний 3D-музей барської кераміки, у якому буде зібрано раніше виявлені зразки виробів та ті, що будуть знайдені та зафіксовані в ході науково-пошукових експедицій Вінниччиною та музеями України, куди команда проєкту вирушить уже найближчим часом.

З метою популяризації барської кераміки як подільського бренду буде розроблено портфель сувенірно-навчальної продукції, а у вересні проведемо Всеукраїнську онлайн-конференцію з відеозаписом циклу тематичних лекцій та майстер-класів.

– Чому саме театр займається відродженням цього традиційного художнього промислу?

– Театр – це мистецтво, яке об’єднує та повертає до життя. Барська кераміка варта того, аби про неї дізнавалися не лише зі сторінок підручників. Вона ж бо ось тут, поряд, до неї можна доторкнутися рукою. Вона варта бути збереженою, відродженою та оновленою. І ми це зробимо!

– Наскільки мені відомо, про це ви заявили під час недавньої  прес-конференції, присвяченій реалізації даного проєкту…

– Так, то була цікава розмова однодумців-науковців, представників влади, громадськості і нас, безпосередніх виконавців,  об’єднаних ідеєю відновлення нематеріальної спадщини, яка опирається на звичаї, обряди й традиції. Наша команда отримала схвальні відгуки у прагненні зберегти цей художній осередок   в своєму місті, що матиме  велике значення не тільки для нього, а й для Поділля та усієї України.

Приємно вразили слова заслуженого діяча мистецтв України Володимира Титаренка, сказані на конференції: «Я неймовірно втішений тим, що відбувається в Бару. Ці проєкти, ця діяльність, ці люди, які зібралися і згуртувалися, це все логічно і рано чи пізно мало відбутися. Для цього був потрібен імпульс. І тут якраз зібрані люди, які цей перший крок до спільної справи зробили, доклали своїх рук, своєї віри та небайдужості…».

– Конкретним ключовим фактором у справі відродження традицій барської кераміки є створення в міській школі №4 родиною Біньковських гончарної майстерні-студії «БарВінОк».

– Це наш спільний успіх: зерна ідеї проросли позитивно очікуваним результатом. Максим і Тетяна працюють на власноруч виготовлених кругах та експериментують з нашою місцевою глиною, адже барські вироби цікаві тим, що виготовлені саме з місцевого матеріалу, який відрізняється вагою та іншими показниками. Їм вдалося його знайти, випалити перші вироби і з цього, власне, все й почалося. Талановиті й креативні майстри охопили гуртковою роботою понад пів сотні дітей з міських шкіл та довколишніх з Баром сіл. До них приводили батьки на заняття навіть п’ятирічних дітей, а із сім’ї Степанкевичів з Окладного ази гончарної справи пізнають четверо сестричок. Долучився до когорти сучасних митців-гончарів і викладач Барського гуманітарно-педагогічного коледжу Вадим Шпаковатий, який з власної ініціативи облаштував навчальну майстерню для студентів коледжу.

Віктор Зеленюк

м. Бар 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені