ЧИ ПЕРСПЕКТИВНА СПРАВА – КОЗІВНИЦТВО?

У Бершаді недавно проводилася виставка-ярмарок сільськогосподарських тварин та декоративної птиці. На ній було представлено багато живності не лише з навколишніх сіл і громад, а й з інших регіонів України.

Чимало бершадців схвально відгукувались про проведений захід. А один знайомий із Яланця зауважив, що на цьому ярмарку можна було придбати гарних породистих кіз. Дійсно, на одній із локацій тут були представлені кози зааненської породи. У них, до речі, дуже високі продуктивні якості. Зааненська недарма вважається однією із кращих козячих порід молочного напряму.

Коза – одна із перших одомашнених тварин. Для господарства вона цікава тим, що дає кілька видів продукції – молоко, м’ясо, хутро, вовну і шкіру. Але раніше люди мало утримували кіз – чомусь не вважали їх за серйозну худобу й ніби соромилися. Згадаймо: «корова для бідних», «корова пенсіонера» – саме так називали цю тварину у селі  попередніми роками. Нині ж, коли корів утримувати стає дедалі важче й масово скорочується поголів’я великої рогатої худоби, ситуація, схоже, дещо змінилася.

То чи стає козівництво більш популярним? Чи вигідно сьогодні вирощувати кіз? Так! У цьому твердо переконана Людмила Петрушка із села Усті, що на Бершадщині. Козівництвом вона та її чоловік Ян займаються вже п’ять років.

Людмила Анатоліївна за спеціальністю кравець верхнього одягу, але за професією не працювала, бо доглядала хвору маму. У їхній родині раніше ніхто не тримав кіз, правда, у діда і бабки була корова.

– Я дуже хотіла займатися козами, хоча навіть і доїти їх не вміла, – розповідає пані Людмила. – Спочатку купили дві кізочки зааненської породи, потім ще дві – альпійської, потім поступово розводили. Нині вже маємо півтора десятка кіз молочної, м’ясо-молочної порід, козликів. Ми їх не випасаємо – тварини перебувають у вольєрі.

Заготовляє корм, годує кіз і доглядає за ними в основному чоловік. У подружжя городи засіяні люцерною, кукурудзою, тож сіно для кіз завжди є. Ці тварини хоч і «з характером», але не вибагливі. Їдять майже все підряд: грубі корми, харчові відходи, зерно, хліб, картоплю, траву, листя з обрізаних гілочок дерев, фрукти-падалицю, цибулиння, бур’яни…

– Усі кози у нас мають ніжні імена, – продовжує розповідь Людмила Анатоліївна. – Я їх голублю, кожна із них для мене наймиліша.

Коза приводить потомство раз на рік – буває, по декілька козенят, яких виношує 150 днів. Добра коза дає по три-чотири, а то й п’ять літрів молока на день. Чи має воно специфічний присмак, який не всіма добре сприймається?

– Молоко не чути козою, – переконує Людмила Петрушка. – Воно дуже корисне, легше засвоюється, має лікувальні властивості і прирівнюється до материнського. Ним підгодовують маленьких дітей. Через козяче молоко не передаються хвороби, тож його корисно пити натще, в обід – кисле, ввечері – пряжене.

Переробка молока – справа пані Людмили. Допомагає їй в цьому і тринадцятирічна донька Аліна, у якої є певні свої обов’язки.

– Попит на козяче молоко є, – стверджує Людмила Анатоліївна, – але я переробляю його в сичужні сири, бринзу. Причому, роблю її по-своєму й різну – зі спеціями, болгарським перцем, кропом, кмином, травами… Вона так смачніша і довше зберігається.

– Нам дуже смакує бринза із козячого молока, – долучається до розмови Людмила Каширська, яка принаймні раз на тиждень замовляє її у Петрушків. – Ми задоволені цим корисним натуральним продуктом.

Вирощування кіз – це також непогана матеріальна підтримка для будь-якої сім’ї.

У багатьох селах Бершадщини чимало людей, які утримують кіз. Тож є підстави вважати, що козівництво стає більш поширеним явищем.

Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ

Бершадська міська територіальна громада

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені