«Годі чекати кращих часів!»

Так вирішив Олег Макушинський, коли у далекому 2005 році заснував фермерське господарство «Придністровське» у селі Козлів Могилів-Подільського району. Тоді сільськогосподарська галузь держави зазнавала болісних реформувань, а після розпаювання землі значна частина полей заростала чагарниками. Суспільні сподівання на те, що ситуацію порятують фермери-сподвижники, виявились дещо наївними: реальність виявилась набагато жорсткішою, а економічні фактори часів ринкової стагнації збили романтичний флер не в одного початківця. Й шансів зазнати банкрутства, аніж утвердитись як успішному фермеру, тоді було набагато більше. Відтоді суперечки про те, чи вигідно в Україні займатися фермерством, не вщухають. Скільки їх, розчарованих в ідеї, залишили справу, зазнавши перших невдач? Натомість ФГ “Придністровське” успішно вистояло і демонструє високі результати та активно господарює 17-й рік поспіль. А Олег Макушинський відомий в області не лише як успішний фермер, але і як керівник соціально відповідального бізнесу. В землі, на якій працює, бачить не лише джерело прибутку, а й відчуває нагальну потребу підтримувати гідні умови праці та життя і для своїх працівників, і для односельців. Значну частину прибутків господарство витрачає на розбудову громади, не було випадку, коли б відмовили односельцю у допомозі. Олег Володимирович тричі обирався депутатом Могилів-Подільської районної ради, нині люди делегували йому повноваження у новоствореній Яришівській тергромаді. А на запитання, чи вважає своє господарство одним з кращих у районі, скромно та іронічно зауважує: “Швидше, одне не з самих гірших”.

– Олегу Володимировичу, яку площу обробляє ваше господарство та які культури вирощуєте?

– Маємо 960 гектарів угідь, і це 100% паї, які нам здають в оренду. До речі, фермерую я тут не один, в Козлові та  Нагорянах орендую лише частину землі. Тут  фермерством займається кілька людей, ми зовсім не конкуруємо, а мирно співіснуємо та підтримуємо одне одного. Більше того, я ніколи не буваю проти, як хтось з моїх орендодавців вирішує особисто зайнятися господарюванням і виходить зі своїм паєм. Не раз і не два було, що людина спробувала свої сили, трохи похазяйнувала самостійно, але згодом передумала і знову хоче здавати пай в оренду. Я завжди йду назустріч і не влаштовую бойкотів.  На постійній основі у нас працює 16 людей, на сезонні роботи додається ще до 10. Я вважаю, що відсутність плинності кадрів – а значна частина працівників у нас практично від заснування господарства – найкраща характеристика умов роботи чи зарплати. Але в ідеалі хотілося б створити ще більше робочих місць.

Зараз вирощуємо зернові і технічні культури. Донедавна займалися ще й садами, але зараз залишили виключно польові культури – пшеницю, ячмінь, ріпак, кукурудзу, соняшник, просо, гірчицю, горох ще буває. Нішеві просо, гірчицю і горох засіваємо для дотримання сівозміни і збагачення землі. Цього дотримуємось дуже чітко, і виснажувати землю постійним вирощуванням виключно олійних, прибуткових культур, ніколи не будемо.

– Таке дбайливе ставлення до землі приємно вражає на тлі

її хижацької експлуатації, яку сьогодні демонструє чимало інших господарств.

– У нашій місцевості, на Дністрових пагорбах, землі взагалі бідніші, треба добряче потрудитися, аби виростити гарний врожай. Невипадково на початку 2000-х, коли були часи реформ і запустіння у  Бершаді,  Крижополі, Липовці на тамтешніх чорноземах все-таки вирощували різні культури, а тут, на Могилівщині, у Мурованих Курилівцях земля стояла пусткою – охочих не було! Але я скажу, що землі немає поганої, вона скрізь хороша. Але ж до неї треба знайти підхід і грамотно обробляти.  Звісно, нам потрібно в кілька разів більше добрив, щоб досягнути результату, який мають господарства на родючих землях. Але на самих мінеральних добривах, які без внесення органіки сильно закислюють грунти, ми не зациклюємося. Окрім мінеральних добрив, ми сіємо сидеральні культури. Окремі “закислені” ділянки вапнуємо. Для цього попередньо замовляємо аналіз грунту та картографування і за цими результатами вживаємо заходів – вносимо вапно на певні ділянки, адже навіть на одному полі можуть бути розташовані ділянки землі з різними характеристиками.

– Чи одразу ви прийшли до того, що потрібно робити ретельний аналіз грунтів і планувати сівозміну? Застосовувати науковий підхід?

– На жаль, не одразу, а на власному невдалому досвіді, аналізуючи і спостерігаючи свої невдачі, порівнюючи результати своєї роботи  з успіхами інших.  Думав, а чого не маю такого гарного результату, як в інших? Багато  їздив по семінарах, спостерігав, слухав. Почав вивчати і зрозумів,  що у нас одна з проблем – закислення грунтів. Мінеральні добрива, скільки б ти їх не дав  – вони зрештою зв’язуються, стають недоступними для рослини. Коли в мене щось не виходить, я намагаюся насамперед з’ясувати причину невдачі. А не звинувачувати усіх на світі. На жаль, нині в господарстві тваринництва нема ніякого, хоча б не завадило. Потроху замислююся над його створенням, але тут потрібен точний прорахунок та інтенсивні технології. Захід сонця “вручну” вже ніхто не робитиме…

– Інтенсивні технології намагаєтесь застосовувати по максимуму?

– Звичайно. Від вибору садильного матеріалу (переважно імпортного) до застосування зрошувальної системи і підбору мінеральних добрив: використовуємо стартові добрива у вигляді мікрогранул. Знову-таки, застосовуємо вапнування для боротьби із закисленням, для покращення якості та структури грунту сіємо та приорюємо сидерати, практично щороку оновлюємо технічний парк.

– Чи відчуваєте необхідну підтримку фермерства з боку держави?

– Підтримка є. Зараз є і доступні кредити, які  використовую, є дотації  на купівлю вітчизняної техніки. В цьому році  на деякі культури зменшили ПДВ. Звісно, найкращі умови для фермерства були в ті часи, коли у нас було “нульове” ПДВ. Звичайно, найважче доводилося на самому початку, коли майже неможливо було взяти кредит на закупівлю техніки чи насіння, бо банк не знав, з ким має справу.  А зараз, коли маєш гарну кредитну історію, банки наввипередки пропронують свї послуги. Коли тільки починав – мав дуже велике бажання займатися конкретною справою. Це мотивує шукати механізми та можливості здійснення омріяного.

– Фермерство – дуже ризикований бізнес під відкритим небом. Чимало факторів можна прорахувати, а от на погоду вплинути неможливо…

– Звичайно, і на це потрібно себе налаштовувати. Результат праці прийде не одразу! Іноді бувають невдалі роки, несприятлива погода, тому на успіх доведеться чекати не менше року. Щоб мінімізувати ризики, потрібно не лише висівати різні культури, а не робити ставку на монокультуру, а й навіть одну культуру розподіляти на різних ділянках. Той самий градобій часто діє локально. Треба думати не лише про прибуток, але й насичувати поживою грунт, сівозміну здійснювати. Після нас ще буде життя! Повсякчас слід стежити за дотриманням технології. Коли тільки розпочинав, то наївно думав, що варто лише вчасно посіяти, а потім вчасно зібрати. Але між цими двома точками відрізок насиченої роботи, і найменше упущення вдарить по результату. Дбати і думати, встигати фермеру потрібно без вихідних, зранку і до смерканку, без перебільшення.

– Наскільки вигідно займатись фермерством в Україні? Чи варта овчинка виділки? Зрештою, як витримати конкуренцію проти латифундистів з їх іноземними капіталами?

– Можу з цього приводу навести влучний вислів: на землі особливо багатим не будеш, але й з голоду точно не помреш! Будь-яка справа вигідна, якщо до неї підходити з розумом. Якби фермерство було зовсім нерентабельним, то воно б зникло як явище. Але ж існує! Тому власні  неуспіхи не варто списувати на невезіння чи несприятливі обставини: шукайте причини, аналізуйте збитки, вживайте заходів. Але розчарую і тих, хто шукає у цій сфері швидких грошей – їх також не трапиться. Якщо хочете високих результатів – то все особисто контролюйте і робіть на совість, турбуйтесь про взаєморозуміння і лад між людьми. Коли розпочинав справу, то не мріяв заробити усіх грошей світу, отримати надприбутки – мені це не потрібно! Я мрію достойно жити і бачити поруч процвітаюче село. Для цього і працюю. Я розумію, що психологія власників великих капіталів інша, і вони на передній план висувають прибутки. Звісно, мірятися  статками з ними ми не можемо, але нам жити на нашій землі, і дбати про неї ми вміємо не гірше. За високими показниками ми не женемося. Як і скрізь, якийсь рік врожайніший, інший не такий вдалий, але весь час рухаємось вперед, забезпечуємо людей роботою, наші поля не стоять пусткою. А відчуття розчарування чи відчаю за ці роки, попри різні ситуації, «сюрпризи» від погоди чи економічні несподіванки, не відчував ні разу. Я за натурою оптиміст і вірю, що ми спроможні створити гідні умови для життя на рідній землі.

– Дякую за розмову.

Юлія РАЗАНОВА

Могилів-Подільський район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені