Заслуги почесного ветерана

Свого часу в колишньому Липовецькому районі запровадили нагороду «За заслуги перед Липовеччиною». В першу чергу нею відзначили тих його керівників, хто робив цей район помітним в області. Не забули  й авторитетних фронтовиків, а також місцевих лідерів у різних галузях. З чинних очільників сільгоспформувань її отримав Валерій Йосипович Кравчук…

Вісімнадцять років тому він працював над створенням у рідному Брицькому ПСП «Фортуна». Довелось важче, ніж будь-кому. Бо село надто розпорошене – такої кількості «одноосібників» та інших орендарів у районі більше ніде не знали. Та ще й траплялися окремі бажаючі відверто йому перешкодити. Пригадую, як «Вінниччина» досліджувала тутешні конфлікти на початкових стадіях. Будучи педагогом за фахом і маючи керівний досвід, Валерій Йосипович вдало «розрулив» ситуацію, і саме його «Фортуна» стала провідним агроформуванням Брицького – тим основним стержнем, на якому село трималось і тримається всі ці роки.

Вирішальним був той момент, що чоловік, на відміну від більшості колег по інших селах, не лише зберіг тваринництво, а й зумів його підняти на якісно вищий рівень. Та й у рільництві діапазон вирощування різних культур ширший, ніж у так званих вертикально інтегрованих. А краща сівозміна  дозволяла відчутно зменшити витрати на мінеральні добрива і водночас мати якіснішу продукцію. Таке господарювання потребує більше робочих місць, а село на подібні факти реагує завжди позитивно.

Високий авторитет Кравчука став ще вищим після того, як він узяв на себе основні затрати і клопоти щодо спорудження в селі храму Української Православної Церкви Київського патріархату. Введення його ще більше духовно згуртувало громаду. Після того Валерій Йосипович вирішив зробити ще одну добру справу – забезпечити вихід книги про Брицьке і Конюшівку. Їхня ж історія доволі багата – чого варте лише ім’я, скажімо,  лауреата Шевченківської  премії Василя Земляка, який народився у невеличкій Конюшівці!

Черговою важливою сторінкою в житті нашого героя стало те, що він особисто очолював і продовжує очолювати сільську первинну ветеранську організацію, і ці обов’язки виконує зразково. Удостоєний звання «Почесний ветеран України». Як розповіла голова ради Липовецької ветеранської організації Валентина Левкович, голови-початківці первинних організацій саме в нього стараються повчитися щоденній роботі з людьми.

Так і залишаючись у душі педагогом, Валерій Йосипович максимально допомагає і місцевій школі. Бо поки діятиме вона, доти село матиме надійні перспективи. Неодноразово обирався депутатом районної ради, а нині є депутатом Турбівської селищної ради, де завжди старається відстоювати обґрунтовані, справедливі рішення.

У нього надійний тил. З дружиною Надією Степанівною виростили й виховали синів Вадима та Ігоря, які в свою чергу вже із своїми сім’ями  стали надійною опорою для батьків. І тепер, коли Валерію Йосиповичу виповнилось позавчора 75 років, вони відчувають свій обов’язок зробити все від них залежне, щоб батько, якому випало стати однією з найпомітніших особистостей в історії Брицького, якомога довше продовжував радувати односельців добрими справами.

Микола КАВУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені