Програма називається «Добро»…

Однією з переваг децентралізації називали можливість громади скеровувати більше коштів на розбудову соціальної інфраструктури та підтримку місцевого населення. У Хмільницькій тергромаді показують приклад того, як  можна гідно піклуватися про вразливі категорії громадян, не киваючи в бік області чи держави.  Приміром, тут діють дві великих комплексних програми, за рахунок яких здійснюється чимало грошових виплат, а також фінансують низку пільг для соціально незахищених людей. Про це нам розповіла начальник управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради Ірина  Тимошенко.

– Окрім державних програм, у нас діють 2 комплексні програми з соціального захисту – «Добро» і з підтримки учасників АТО/ООС та членів їхніх родин. Вони були затверджені депутатами міської ради і стабільно  фінансуються. Лише на програму «Добро» з міського бюджету щороку виділяється близько 3 мільйонів гривень на рік. Ця  програма орієнтована на надання додаткових, до передбачених державою, різних виплат. Приміром, виплачують фіксовані суми особам з інвалідністю І-ї групи до Новорічних і Різдвяних свят; батькам або опікунам дітей з інвалідністю до Дня захисту дітей; інвалідам по зору в жовтні до Міжнародного дня білої тростини; вдовам і вдівцям ліквідаторів до Дня вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Не обходимо увагою і самих чорнобильців – щороку до річниці трагедії на ЧАЕС виплачуємо певну суму. Додатково, окрім державних виплат, щорічно матеріально підтримуємо і учасників Другої світової війни напередодні 9 травня. Почесним громадянам виділяють кошти на оздоровлення, – перераховує Ірина Ярославівна.

Цікаво, що в Хмільнику запровадили і певні «інноваційні» виплати, які рідко зустрічаються в інших громадах. Приміром, щороку виплачують своєрідні підйомні у розмір 3 тисяч гривень призваним на військову службу  – як новобранцям, так і контрактникам. Також з 2019 року  сім’ям, в яких народилося двоє і більше дітей одночасно, платять  10 тисяч на одну дитину. У 2021 році вже народилося п’ятеро двійняток. Подейкують, що відтоді, як запрацювала ця програма, близнюки та двійнята народжуються у сімейних пар з Хмільниччини частіше…

Як і скрізь, найчастіше люди звертаються по допомогу, коли хвороба фінансово виснажує родину. Звертаються  –  і знаходять підтримку.

– На матеріальну допомогу на лікування минулого року було витрачено майже 500 тисяч гривень. Зрозуміло, що складне лікування вимагає великих, дуже великих коштів. У таких випадках  максимальний розмір допомоги може бути 50 тисяч. Кошти шукають з різних джерел і фондів, в тому числі і депутатських. Приміром, в разі потреби операції чи онкології одноразово виділяються 3 тисячі гривень. Але людина може звернутись до кожного депутата (їх в нас 34), і кожен може допомогти. До таких механізмів вдаємося, коли людина потребує кілька операцій, вартісних препаратів, трансплантації тощо, – пояснює Ірина Тимошенко.

Суттєву матеріальну підтримку надають в громаді й учасникам АТО/ООС та їхнім сім’ям. Програма діє з 2015 року і бере під опіку також родини загиблих чи померлих захисників Вітчизни. Деякі виплати, приміром, щорічної на вирішення соціально-побутових проблем  сім’ї, сягають  6 прожиткових мінімумів. Зараз в управлінні працюють над розробкою механізму реабілітації та соціальної адаптації бійців, що повернулися до мирного життя.

Окрім одноразових матеріальних виплат, програмами передбачені і пільги  для багатьох категорій. Приміром,  фінансується проїзд на міській маршрутці,  який обслуговує виключно пільговиків.

– Крім того, в нас у терцентрі працює соціально-транспортна служба «Надія»,яка також фінансується коштами міського бюджету. Спеціально обладнаний автомобіль, який може перевозити людину на інвалідному візочку, обслуговує людей з такими потребами. Авто можна замовити на потрібний день і дістатись лікувального закладу як на території району, так і у Вінниці. Здійснюємо і заплановані виїзди – завозимо і забираємо з навчання дітей, які навчаються в Іванівському спеціалізованому інтернаті, – наводить ще один приклад створення комфортних умов для людей з різними потребами  наша співрозмовниця.

За словами Ірини Тимошенко, після завершення адмінреформи  роботи у працівників управління збільшилося майже на 80% – стільки отримувачів соцпослуг приєдналося до громади. Майже удвічі! Міська рада і міський голова пішли назустріч і суттєво збільшили штат для обслуговування такої кількості людей. Адже проблемою для українського села залишаються літні люди, які самотою доживають віку у порожніх хатах і без допомоги соцпрацівника не можуть себе обходити.

– Нам додатково виділили 38 штатних одиниць для обслуговування самотніх літніх людей по всій сільській місцевості, яка до нас приєдналася, – пояснює начальник управління.

Щоб уникнути ситуацій, коли людина залишається безпомічною та безпорадною, працівники управління тримають тісний контакт зі старостами, кожен випадок у них на контролі. Комусь допомагають вийти зі скрутної ситуації спільними зусиллями, а когось й оформляють  до інтернату престарілих.  Але розраховувати на компетентну допомогу можуть абсолютно всі мешканці громади – в якій би скруті чи біді вони не опинились.

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені