Револьверниця із 50-річним стажем

Жінка-токар на важкому машинобудівному виробництві – швидше виняток, ніж правило. Але це не про 45-й експериментальний механічний завод, що у Вінниці. В часи СРСР тут працювало майже 90 жінок токарів-револьверниць. Сьогодні залишилось лише дві: Марія Павлівна Майдюк, яка 13 серпня відзначатиме півстоліття, як прийшла працювати на завод, і Марія Никифорівна Петелько, яка нині працює на накатних верстатах…

На підприємство Марія Майдюк прийшла в 1971 році. Було їй тоді всього 17. До Вінниці приїхала вступати у виш, але за порадою своїх дядька і тітки, які працювали на 45 ЕМЗ, теж вирішила тут трохи попрацювати, заробити копійчину і…  прикипіла до заводу серцем.

Підприємство, таке, яким воно було у той час,  полонило дівчину одразу, бо тоді на заводі працювало багато молоді, фонтаном било громадське, культурно-масове, спортивне життя, працювала художня самодіяльність. Дівчина поринула в усе це з головою: виступала в ансамблі, ходила в туристичні походи, виборювала першість у змаганнях з велоспорту, була учасницею різноманітних конкурсів, має купу відзнак. А ще непосидюча натура і активна життєва позиція спонукали до громадської роботи. Тож Марія Павлівна багато років була і є членом профкому підприємства.

Ще замолоду від заводу їй давали направлення на навчання, але сімейне життя, а потім народження доньки перекроїли плани.

На підприємстві Марія Майдюк отримала професію токаря-револьверника. Працювала у жіночому відділенні, де кожної зміни до роботи на револьверних станках ставало більше 40 дівчат і жінок.

У цеху, де дівчина трудилась, вона зустріла і свого майбутнього чоловіка, Леоніда Васильовича. Заводу він теж віддав значну частину свого життя – 34 роки. Працював слюсарем, був комсоргом, парторгом. На завод прийшов працювати за порадою свого дядька, який тут трудився також. Нині Леонід Васильович на пенсії по хворобі, він інвалід ІІ-ї групи. 

У своїй професії Марія Майдюк справжня «людина-оркестр». Вона самотужки справляється з 5 верстатами, заточує різці, свердла, мітчики, нарізає різьбу, виготовляє різноманітні втулки, штуцери, перехідники, ключі, патрубки, «йорші», «шпильки» і т. ін. для вантажівок та інших виробів, які випускає завод. Працює майстриня без браку, її продукцію ніколи не повертають по рекламації, бо до роботи ставиться дуже відповідально.

Свій досвід Марія  Майдюк готова передати усім бажаючим, хто любить філігранну роботу з металом. Але таких сьогодні, на жаль, одиниці. Зокрема, нещодавно майстриня навчала на підприємстві двох юнаків, які прийшли на 45-й опанувати професію токаря. Сподівалась, що хлопці залишаться на заводі. Але, навчившись усьому, що потрібно для роботи токарем, один з них із заводу пішов шукати іншого хліба. Та майстриня-ветеран не втрачає надію, що прийдуть ті, хто, як і вона, полюбить мелодію токарного станка, ті, кому вона зможе передати свій безцінний досвід. І вони, як і сама пані Марія, прославлятимуть 45-й на теренах України і за кордоном своєю сумлінною працею і професіоналізмом.

Юлій ВІННИЦЬКИЙ

На фото: Марія Майдюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені