Валентина Гудима та її золота осінь

Це про завідувачку ортопедичного відділення «Северинівської лікарні відновлювального лікування»

На початку 80-х років минулого століття прекрасної квітучої весняної пори представники трудових колективів міста Жмеринка та населених пунктів району у складі делегації вирушили до сусідньої Молдавії. Посланцям вінницького Поділля належало стати першопрохідцями щодо встановлення дружніх стосунків із жителями Кагульського району. Ось тому основу мистецького десанту склали вокально-інструментальний ансамбль будинку культури залізничників під орудою Анатолія Полумиска та співоча жіноча група «Севериночка», сформована з працівниць колишнього Северинівського кістково- туберкульозного санаторію. Сільських аматорів сцени очолювала лікарка Валентина Гудима. У створенні самодіяльного самобутнього творчого осередку не обійшлося без її активної участі, як, до речі,і моделювання та дизайну яскравих костюмів для виступів. І хоча діями нашої делегації офіційно опікувався партійний чиновник, але неформальним лідером вважали саме Валентину Павлівну. Життєрадісно активна, комунікабельна – вона була завжди у центрі подій, охоче спілкувалася з представниками ЗМІ, без неї не обходилось коригування заходів, котрі пропонували господарі.

Кілька днів, насичених змістовними та цікавими подіями та дійствами, минули непомітно. Йдеться про екскурсії до історичних місць, участь у колоритному весіллі та інших торжествах. Додому вирушили рано-вранці двома автобусами. У нашому панувала тиша: присутні так-сяк вмостилися на сидіннях та дрімали. Раптом наш ПАЗик, котрий їхав попереду, неподалік молдавського міста Сороки з’їхав праворуч з дороги, потрапив у глибокий кювет і перевернувся догори колесами. Я лишень встиг зафіксувати карколомне сальто у виконанні сусідки по сидінню Валентини Гудими. Враз піднявшись на ноги, вона тієї ж миті взялася оглядати учасників дорожньо-транспортної пригоди. Діяла цілком усвідомлено та професійно, обстежувала присутніх, заспокоювала тих, хто почав поволі повертатися після шоку до тями. Словом, лікарка стовідсотково володіла ситуацією, виконувала фаховий обов’язок так, як її навчали мудрі наставники в галузі хірургічного ремесла в стінах Вінницького медичного інституту ім. М.Пирогова.

І тут нічого дивного не було, адже після проходження інтернатури в колективі Тульчинської лікарні у статусі молодого спеціаліста в 1977-му поповнила трудову родину Северинівського кістково-туберкульозного санаторію у ролі рядового лікаря-ортопеда. За 44 роки заклад тричі змінював свою назву. Нині це комунальне некомерційне підприємство «Северинівська лікарня відновлювального лікування».

– Яку б нову назву установі не давали, – зауважила завідувачка ортопедичним відділеням В.П.Гудима, – наше завдання – боротьба із захворюваннями опорно-рухової системи людини – залишається незмінним. Дуже турбує та обставина, що неабиякою проблемою для підопічних, а це в основному літні громадяни, стає питання затрат на успішне лікування або хоча б на стримування процесу захворювання. А тут ще й інтернетні шарлатани у переважній більшості випадків у стражденних виманюють останні копійки. Ось тому пропонуємо нашим пацієнтам, окрім медикаментозних методів, ще й фізіотерапевтичні процедури, в тому числі й застосування корисних копалин. Маю на увазі специфічне каміння, блакитну глину, грязеві ванни, компреси тощо.

За період роботи в закладі через руки Валентини Павлівни пройшли десятки тисяч пацієнтів. Якимось дивним чином вони дізнаються про неабиякий професіоналізм северинівської зцілительки і намагаються потрапити саме під її опіку. І це за умови, що тут працюють досвідчені, знаючі колеги! Але рейтинг у Валентини Гудими незаперечний.

– «Наша Павлівна»: так називають завідувачку відділення у санаторії, – каже постійна клієнтка установи Галина Кецишина. – Вона ж лікує нас, пацієнтів, не лише процедурами, а й добрим словом, чуйним ставленням. Вона для хворих, немов ангел–охоронець…

Втім, поза роботою жінка також постійно у клопотах. Її оселя вщерть заповнена вишивкою на різноманітні теми та сюжети – не для показу на виставках чи у громадських місцях. Для душі… Та й щорічні відпустки намагається використати для подорожей. Як туристка відвідала Грецію, Ізраїль, Туреччину, Таїланд. Тепер мріє про Італію. Змістовному проведенню відпочинку сприяє і власний «Ланос», який для неї слугує засобом мобільного пересування. За кермом легковика почувається упевненою у власних силах і можливостях. Точнісінько так комфортно Валентині Павлівні і в цю прекрасну осінню пору. Ще б пак! Адже нині жінка приймає вітання з 75-літнім ювілеєм!

Олександр ЯРЕМЧУК

Северинівська громада

Жмеринський район

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені