Тече вода з-під явора

Наші предки з побожною шаною ставились як до землі матінки-годувальниці, так і до води, її потужних джерел та малих польових криничок. «Земле Тетяно, водо Уляно, колодязе Якове»,  –  звертались у давнину селяни до своїх водних скарбів  як запоруки продовження життя всього сущого на землі.

У топоніміці с. Дзигівка, що у Ямпільській громаді, збереглися прадавні назви майже кожного із джерел: Вікнина – джерело, яке за легендами сполучене із підземним озером, тому й не має дна і є небезпечним для необізнаних з легендою. Шипоцел – названий за особливу потужність водних товщ, що витікають гамірно і шумно. Єврейський шипіт – джерело  на території колишньої єврейської общини на околиці містечка. Воловий шипіт – джерело біля волової торговиці, де постійно напували худобу. Тяпінчин шипіт – названий за прізвищем господаря, який розкопав і облаштував це джерело. Панькове джерело – знаходиться в урочищі Коритне, назву дістало від прізвища Панько, бо розташоване на мальовничій присадибній ділянці цієї родини. Сльози закоханих – джерело, що отримало назву від пов’язаної з ним легенди про трагічне кохання заможної дівчини і простого парубка…

І цей перелік можна продовжити у назвах криниць і урочищ. 

– За своє життя  мені довелося побачити і скуштувати  багато різної води, але такої, як наша, дзигівська, не зустрічав ніколи, – ділиться роздумами уродженець с. Дзигівки, капітан 1-го рангу, доктор філософії , кандидат історичних наук, доцент Анатолій Собко.  – Особливо смачна вона у глиняному посуді місцевого вжитку. З історії відомо, що підприємці користувались місцевою водою при виготовленні спиртних напоїв у гуральнях, ліків – у аптеках. Коли побуваєте у Дзигівці, обов’язково  пройдіть до котрогось  із вцілілих шипотів, і ви обов’язково відчуєте всю привабливу чарівність цієї унікальної вологи, що сповнює душу теплом домашнього затишку рідної землі.

Любов до рідних витоків кожен сповідує по-своєму. Один – у щирих теплих стосунках упродовж всього життя. Другий – у повсякденній синівській турботі про престарілих батьків. Третій – без слів високих зізнань намагається робити все, що в його силах, щоб не зміліли рідні джерела, щоб не заросли бур’янами стежки і доріжки дитинства.

Саме таким є життєве кредо Анатолія Лампіги, котрий цьогорічної весни очолив старостинський округ у рідній Дзигівці.

За цих неповних пів року село помітно посвітлішало, прибрана та озеленена центральна площа, впорядковані території меморіальних місць, біля Свято-Михайлівського храму, костьолу, дитсадка та закладів культури і громадського харчування.

У задумах Анатолія Лампіги (інженера за фахом) ще багато амбітних планів. Серед них –  і покращення стану доріг, і організація повсякденної роботи місцевого комунального підприємства, і розчистка берегів річки Коритної  та благоустрій всіх вцілілих облаштованих джерел – по місцевому «шипотів».

На сьогодні життя підкинуло йому нагальну проблему, пов’язану з водопостачанням  більше  третини села. Через погодні умови цьогорічного літа та рух великовагового транспорту по розгрузлій землі повністю вийшов із ладу водогін у районі водонапірної вежі водокачки «Коритна». Внаслідок чого більше  250 сільських дворів залишилися без питної води.

І тут своє потужне плече підставив соціальний партнер ПрАТ ПК «Поділля» (директор Олег Станіславович Заплетнюк), виділивши 136 тис.грн на придбання якісних труб для нового водогону. При цьому не тільки виділили кошти, а й сприяли доставці труб на територію села. Соціальний проєкт повністю координував менеджер із соціальних та земельних питань компанії В’ячеслав Калач. Адже саме цей водогін є однією з найважливіших і значущих водних артерій, бо водою із вежі та водокачки «Коритна» користуються дитячий садок, опорний навчальний заклад, музична школа, заклади громадського харчування.

Роботу з прокладання труб відновленого водогону староста села організував методом народної толоки. Щоденно впродовж тижня на підготовчих роботах із заміни водогону працювало по 5-6 чоловік на чолі з Анатолієм Лампігою. А в день, коли ми побували в Дзигівці, на ремонтні роботи  вийшли понад 10 сільських добровольців, зокрема, дуже хочеться   відзначити таких не байдужих до сільських проблем жителів села: Шіхмана Василя Леонтійовича, Середу Віктора Івановича, Брижака Анатолія Антоновича, Білецького Миколу Пилиповича, Мельнійчука Анатолія Даниловича, Главацького Сергія Петровича, Придивуса Станіслава Михайловича, Вівчарика Валерія  Володимировича, Кайгородова Валерія Олександровича, Парубочого  Ярослава Павловича, Урсу Максима Олександровича, Баштового Дмитра Леонтійовича. Вони підвозили труби, розмотували їх і вкладали в траншею.

Крім цього, у вихідні дні  працювали: трактористи: Пилип Андрійович Кілігой, Євген Степанович Боднар. Працівники з благоустрою : Володимир Михайлович Собко, Олег Анатолійович Рабінко, які розчищали  відвід від басейна водокачки та проводили зварювальні роботи.

Окремо хочеться відзначити й господинь, котрі готували смачні обіди для працівників: Софію Вікторівну Главиш, Ларису Вікторівну Лампігу й Тетяну Леонідівну Герсамчук.

Суттєву допомогу надала і Ямпільська міська рада (голова  Сергій Гаджук ), оплативши закупку нового насоса та послуги трактора, який прокопував траншею. Пально-мастильні матеріали та техніку надавав керівник ТОВ «Наталка» Анатолій Сидоренко.

– Ми, пенсіонери,  – каже жителька вулиці Садова  Катерина Луцька, – щиро вдячні нашому старості, голові міської ради та спонсорам: Анатолію Сидоренку та керівникам ПрАТ ПК «Поділля» , які ще раз довели конкретними справами, що турбуються про людей. Тепер, коли будемо з чистою водою, навіть на душі посвітлішає – то й перші осінні приморозки стануть не такі страшні…

Раїса НІКОНОВА

с.Дзигівка,

 Ямпільська громада

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені