Постковідні ускладнення: чим небезпечні і куди звертатись?

Із задишкою, залежні від кисню, нервово та фізично виснажені й дезадаптовані, із загостреними хронічними недугами та в депресії – в такому стані потрапляють на лікування до КНП “Вінницький обласний диспансер радіаційного захисту населення Вінницької обласної ради” пацієнти, що перенесли Ковід-19. Більше року заклад займається постковідною реабілітацією, і потік пацієнтів лише зростає. Адже хвороба непередбачувана як за перебігом, так і за наступними ускладненнями. Як не залишитись з цим наодинці?

– Наше завдання – підібрати тактику подальшого лікування пацієнтів, що перенесли Ковід-19, щоб відновити ті системи та органи, які постраждали внаслідок хвороби. І в цьому ми здійснюємо комплексний підхід – людину консультує одразу ціла команда фахівців: терапевт, кардіолог, невролог, гастролог, реабілітолог, – пояснює директор закладу Світлана Голодюк.

А плачевних наслідків від коронавірусу вистачає. Окрім того, що він б‘є прицільно по органах дихання і судинах, ще й загострює хронічні недуги. І до поширеної серцево-легеневої недостатності додаються розлади травлення та роботи печінки, неврологічні порушення, депресії, панічні атаки, втрата сну та апетиту.

– Може навіть дебютувати цукровий діабет 2-го типу на тлі тривалого лікування дексаметазоном, який при Ковіді допомагає пригальмувати надмірний запальний процес, але й підвищує рівень цукру в крові. Тому декому знадобиться допомога ендокринолога, – продовжує Світлана Голодюк. – Нестача кисню в мозку під час недуги провокує збої в роботі всього організму. І один фахівець не може справитись з такою кількістю розладів. Тут потрібна команда та індивідуальний підхід.

Особливої уваги потребують люди, які тривалий час провели в реанімації і отримували кисневу дотацію за раухнок Сіпап або ШВЛ. Нерідко цих людей доводиться буквально заново вчити самостійно дихати!

– Коли замість людини “дихає” апарат, досить швидко відбувається розслаблення мускулатури та м‘язова атрофія. І щоб людина знову почала повноцінно дихати, потрібно їй допомогти. На цьому етапі до лікування підключаються наші реабілітологи – вчать дихати, показують спеціальні вправи, дихальну гімнастику. Приміром, сьогодні всі радять після запалення легень надувати кульки. Але виявляється, що самостійно навіть це не варто робити, без попередньої консультації. Тому що можуть бути розриви у місцях фіброзу, якщо сильно форсувати цей процес. Ось чому дуже важлива тактика і допомога фахівців! – застерігає Світлана Михайлівна.

Окрім безпосередньо м‘язової атрофії та неврологічних порушень, що заважають нормальному акту дихання, деякі пацієнти потерпають ще й від психологічної залежності від кисню. Після перенесених жахіть, коли здавалось, життя обірветься за секунду від нестачі повітря, і лише апарат дарує життєдайний кисень, люди бояться самостійно дихати і знімати маску чи кисневу подушку, навіть коли в них вже немає жодної необхідності.

– Зрозуміло, що це трапляється з людьми, які довго перебували в реанімації і по-справжньому задихалися – таке важко забути! Пам‘ятаю одну з наших перших пацієнток –  на апараті штучної вентиляції легенів вона перебувала 47 днів! Коли її до нас привезли, то в жінки на носі був пролежень від маски. Вона боялась автономності, не вірила, що зможе самостійно дихати. І таких пацієнтів чимало – їх приносять на ношах, на руках, піднімають на поверх у ліфтах на інвалідних візочках. А за 5-7-10 днів у них нормалізується сатурація, вони починають ходити і повертаються до звичайного життя. І заслуга таких перетворень – командна робота наших фахівців, – підкреслює директор.

Під час комплексного підходу для відновлення пацієнтів у лікарні використовують весь арсенал медицини. Причому тут не роблять акцент на фармакології, хоча й використвують її у необхідних рамках. Тут дбають і про дієтотерапію, застовують фітолікування, кисневі коктейлі та максимально залучають фахівців та потужності відділення фізичної медичної реабілітації.

– Навіть фізично міцні та витривалі люди після перенесеного коронавірусу мають проблеми у період відновлення. Що вже казати про “пересічну” більшість – люди стають дезадаптованими. Ми підключаємось до їхнього лікування навіть на тому етапі, коли вони ще не можуть залишити палат і перебувають у неврологічному або терапевтичному відділенні. Вже тоді робимо масаж, показуємо вправи чи дихальні техніки. Навчаємо працювати з дихальними м‘язами і м‘язами діафрагми. Коли людина може пересуватись, додаємо весь великий потенціал фізпроцедур, лікувальної гімнастики, занять на тренажерах, – зауважує Ірина Віталіївна Машницька, лікар відділення ФМР.

За спостереженням лікарки, при такому комплексному підході люди швидше йдуть на поправку, відновлюються на очах. І самим лише порушенням дихального акту чи астенією їхні проблеми не обмежуються. Дуже часто Ковід-19 дає серйозні неврологічні ускладнення, які загрожують людині інвалідністю. Причому часто це молоді люди працездатного віку.

– Таке, на жаль, не рідкість. Приміром, зараз продовжуємо тривалу реабілітацію пацієнтки, у якої Ковід ускладнився ураженням периферійного нерву ноги, повноцінно рухати нею вона ще не може. Люди лікуються місяцями, вони не можуть повернутися до роботи, і на це боляче дивитися. Усі фахівці нашої лікарні роблять все, що можуть, і ми шукаємо нові методики та розробки. В плані реабілітації постковідних ускладнень для пацієнтів, які мають наслідки з патологією нейро-м‘язової системи, чудово себе зарекомендував апарат Huber 360 MD. Я навіть ініціювала створення петиції до міськради, щоб місто придбало цей апарат – він коштує близько 2 мільйонів гривень. Цікаво, що необхідну кількість голосів петиція набрала, але у відповіді нам дали зрозуміти, що питання це поки що не на часі, – констатує Ірина Віталіївна.

Між тим апарат має різні програми реабілітації, лікує респіраторні порушення для покращення бронхіальної прохідності, нейро-м‘язові порушення. Його перевага в тому, що людина, фактично фізично не напружуючись, не виснажуючись, тренує певні групи м‘язів. Нині такий апарат є в столиці у приватних клініках, він значно пришвидшує процес одужання, зменшує фармакологічне навантаження на пацієнтів, зрештою, скорочує перебування хворих на лікарняних.

– Хотілося б, щоб люди отримали доступність до таких методів відновлення і у Вінниці, – слушно зауважує Ірина Машніцька. – Це покращить можливості амбулаторного та стаціонарного лікування, які пропонуємо сьогодні хворим із постковідними ускладненнями.

Тривалий шлях до одужання після Ковід-19 довелося пройти і вінничанці, журналістці і письменниці Тамарі Артем‘євій. Саме програма комплексної реабілітації, яку пройшла у цій лікарні, дозволила жінці вдихнути на повні груди і забути про “хвіст” з ускладнень, який ніяк не давав почуватися повністю здоровою. Хоча після виписки з “ковідної” лікарні було відчуття повного одужання. Ось її розповідь.

“За натурою я оптимістка, тому чомусь була переконана, що ця неприємна недуга мене обмине. Але куди там – заразились всією родиною. Захворіла я на Ковід на початку весни – 8 Березня вже “відзначала” у 3-ій лікарні Вінниці, лікуючи коронавірусну пневмонію. На щастя, обійшлося без кисневої підтримки, і я вдячна лікарям, які допомогли мені вийти з лікарні на своїх ногах і без ускладнень. Я наївно вважала, що для мене все закінчилося цілком благополучно. Як не дивно, я почувалась цілком здоровою і бадьорою. Але незабаром вдома розпочався справжній кошмар. “Хапало” серце, “викручувало” тіло, безпричинно “стрибав” тиск. Я не могла знайти собі місця, стала знервованою, занепокоєною, непрацездатною, психологічно дуже розгубленою та пригніченою. І ніхто з лікарів, до яких зверталася, не міг мені дати ради! Зізнаюся, що готувалась до гіршого. Але друзі порадили мені пройти курс реабілітації у диспансері. Причому лікували мене не лише таблетками, а й за допомогою лікувальної фізкультури – я відвідувала тренажерну залу, робила ЛФК, – різних фізіопроцедур тощо. Також вдячна і завідуючій терапевтичним відділенням Наталі Федорівні Середі, і керівнику лікарні Світлані Михайлівні Голодюк. Та й всім – від лікаря до молодшої медичної сестри – за те, що допомогли відновитися. Відтоді усім знайомим, які ніяк не можуть дійти до тями після пересеного Ковіду, раджу звертатись за фаховою допомогою!”.

– Чим швидше людина потрапить на реабілітацію, тим швидше вона відновиться. Будьте уважні до свого здоров‘я і до здоров‘я близьких. Якщо відчуваєте, що після перенесеного Ковіду загострились хронічні недуги, з‘явились якісь нові неприємні відчуття чи розлади в організмі – звертайтесь до фахівців якомога швидше. Щоб лікуватись у нашому закладі, бажано отримати електронне направлення від сімейного лікаря. Але можна звертатися і самостійно. В межах укладених з НСЗУ пакетів надаємо весь перелік допомоги. Але якісь ліки хворим доводиться купувати самостійно, – нагадує наостанок Світлана Михайлівна. – Головною передумовою стаціонарного лікування є ПЛР-тест або дослідження на імуноглобуліни – ми маємо бути упевнені, що пацієнт не становить ризиків щодо поширення коронавірусу.

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені