Ветеранські організації: чи дочекаються на підтримку територіальних громад?

Нещодавно відбулась конференція  Вінницької районної організації ветеранів. Зібратися разом, щоб обговорити нагальні питання і окреслити основні напрямки подальшої роботи, було конче необхідно. Адже структура організації зазнала суттєвих змін після проведеної в області адміністративно-територіальної реформи. Вінницький район суттєво розширився – побільшало і ветеранських організацій.

– Тепер ми об’єднуємо 15 ветеранських організацій від 15 тергромад. До нас прийшли нові люди, хтось має досвід роботи, хтось мало обізнаний у нюансах. Першочергове завдання на зараз – щоб  всі організації ветеранів тергромад були зареєстровані в органах юстиції, – розповів нам голова ради ветеранів Вінницького району Петро Василинич, який обіймає посаду понад  10 років.

Друге нагальне питання, яке вже не перший рік намагаються зрушити з «мертвої точки», – фінансування ветеранських організацій на місцевому рівні. Не всім відомо, що органи місцевого самоврядування до цього спонукає закон! 

– Це вимога Закону  «Про статус ветеранів» і постанови Кабміну. Питання про фінансування ветеранських організацій повинно вирішуватись під час сесій після внесення програми на розгляд. Тому і цього року нагадаємо громадськості про наші законні права – поки що ж отримуємо «відписки» про нестачу коштів. Хоча не такі вже й грандіозні витрати нам потрібні. В межах громади достатньо виділити для нормального функціонування організації півтори-дві тисячі на місяць. А так працюємо на самісінькому ентузіазмі! – справедливо обурюється Петро Оксенович.

У роботі конференції взяли участь голови ветеранських організацій тергромад,  керівництво обласної ради ветеранів, представники райради та райдержадміністрації Вінницького району, керівники профільних управлінь та підрозділів.

Окрім фінансової підтримки статутної діяльності, члени організації  переймаються і тим, щоб вся їхня вертикаль була дієвою, щоб організації не перетворились на формальність. Дуже розгалужена структура ветеранства дозволяє стати ланкою між соціально незахищеними верствами і соцзахистом держави. Там, де увагу та контроль раніше проявляли голова сільради, соцпрацівники, чимало користі можуть принести і самі активісти-ветерани. Не пройти повз чужу біду, сигналізувати відповідні служби про самотнього та незахищеного, вчасно забити тривогу, коли колега на старості залишився сам доживати віка. Випадків, коли втручання небайдужих ветеранів  допомогло влаштувати долю чи навіть врятувати життя – безліч.

– Пам’ятаю, як голова ветеранської оргаіназції у Пултівцях розповіла про кричущий випадок. Місцева мешканка, мовчазна і скромна, усе життя пропрацювала на фермі. А як дійшло до старості, то виявилося, що більшість життя вона прожила без паспорта, і ніякої пенсії оформити не може. Там була складна ситуація, очевидно, певна педагогічна запущеність чи неблагополуччя. Після цього дзвінка ми одразу виділили нещасній матеріальну допомогу, і ніхто, ніхто, крім голови ветеранської організації села, не захотів допомогти жінці в оформленні документів.  А ми взялися за цю справу і повністю все оформили, соціалізували стареньку, вона почала отримувати заслужену пенсію, – згадав один із прикладів роботи Петро Оксенович.

За його словами, сьогодні найчастіше звертаються з проханням матеріальної допомоги на операції. Коштів як таких організація не має, але людей напризволяще не кидають: «вибивають» кошти, розсилаючи листи у відповідні управління та організації, шукають гроші у благодійників, просять сприяння у наданні пільгових квот. От і недавно літня жіночка, ветеран праці зі Степанівки, скалічила через перелам шийки стегна. Протезування, яке дозволить знову ходити, вимагає шалених десятків тисяч. За сприяння організації нині  жінка очікує на операцію державним коштом – вона стоїть у відповідній черзі. Не так давно виручали і ветерана-атовця – неправильне формулювання у довідці не дозволяло йому скористатися пільгами та грошовою допомогою, які належать за законом.

Цікавлять людей і правила оформлення субсидій – у цьому напрямку також активно співробітничають з органами соцзахисту для надання консультацій, адресного роз’яснення. Не рідкісні випадки, коли людей похилого віку довелось витягувати з соціально-комунальної прірви. Ситуація, коли за борги відключили світло-газ-електрику, а на порозі – зима, стали вже буденністю. І знову втручання ветеранської організації району зарадило чужій біді. Адже чужої біди для них не буває.

Юлія РАЗАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені