Газета замість соломи й лози…

Які тільки дива не трапляються у творчому середовищі, одне з них – плетіння з так званої паперової лози. А кращого паперу для цієї справи, аніж газетний, годі й шукати. Єдина проблема, що газет нині майже не читають і передплачують мало. Але є ентузіасти, котрі і в цьому випадку знаходять вихід. Одна з таких майстринь – Світлана Олексієнко з Брацлава, яка займається газетним лозоплетінням уже 5 років. Нині вона уже вийшла на той рівень, коли її вироби замовляють, тож початкове захоплення для душі поступово перетворилось ще й на такий-сякий заробіток.

-Багато хто, споглядаючи мої витвори, дивується, мовляв, як це можливо плести з газети усілякі витребеньки, котрі за зовнішнім виглядом нагадують вироби з лози чи соломи, – розповідає майстриня. – Буває, що й не вірять, поки не торкнуться їх руками. Але нині це вже загальновживана практика. В Інтернеті є дуже багато усіляких майстер-класів на цю тематику.

Жінка каже, що чимсь подібним раніше не займалась, так, трохи в’язала й вишивала, але найбільше захопилась саме цим ремеслом, коли перебувала у декретній відпустці.

-Жінкам у декреті властиво шукати собі якесь заняття до душі, щоб перебувати у гарному настрої, бо для майбутньої дитини це дуже важливо, – розповідає пані Світлана. – Ось тоді й захопилася цим видом рукоділля. Хоча я називаю це мистецтвом. Тож нині плетіння є моїм улюбленим заняттям, як кажуть, хобі. Навіть скажу більше, це заняття дає можливість і дещо заробляти на життя. Є багато замовлень, та стільки, що інколи доводиться навіть відмовляти людям, бо не встигаю.

За словами майстрині, техніка такого газетного лозоплетіння досить проста і не потребує значних фінансових затрат. А ось часу й терпіння на це потрібно чимало. Спочатку нарізає газетний папір на смужки, потім скручує їх у трубочки на міліметрову спицю для в’язання, склеює, тоді кожну таку «соломинку» фарбує морилками різного кольору, ще й обробляє спеціальними протигрибковими антисептиками, щоб не завелася пліснява. Далі застосовує фінішне покриття акриловим лаком. Усі матеріали у неї на водній акриловій основі. Тобто, вони цілком безпечні, не токсичні, не мають запаху.Але ці вироби, мабуть, не призначені для вжитку і використовуються винятково як прикраси інтер’єру?

-Ні, їх цілком можна використовувати і для практичних цілей, наприклад, як різноманітні коробочки для дріб’язку, шкатулки, цукернички, вази для фруктів, скриньки для хліба. Словом, для використання у сухому середовищі, хоча вологе очищення допускається. Навіть можна сполоснути під душем.

За увесь цей час жінка досягнула такого рівня майстерності, що коли раніше схеми того чи іншого виробу брала з Інтернету, то сьогодні цю схему може створити сама на око, варто лише побачити готовий виріб, щоб його скопіювати у пам’яті. Практикує і власні композиції.

-Мої вироби ексклюзивні, тому й користуються попитом, – каже Світлана Олексієнко, – адже в магазині щось подібне не купиш. Здебільшого замовляють для подарунків.

-Зрозуміло, що для виготовлення різних за розміром і формою виробів потрібен і різний час. Але скільки в середньому?

-Від самого початку, включаючи підготовку, тобто нарізати, скрутити, обробити, пофарбувати, зачекати, щоб воно усе висохло, потім покрити в кінці лаком й віддати людині, скажімо, для оцієї чашки, – бере у руки невеличку філіжанку, – потрібно близько тижня. Складніший виріб потребує значно більше часу.

Творіння жінки настільки вражають, що роздивлятися й захоплюватись ними  можна безкінечно. Це означає, що виготовлені вони з душею і теплом у помислах.

Юрій ЧОРНИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені