Майкл приїхав до Михайла

Художник, письменник і перекладач українського походження Майкл Варениця приїхав до Вінниці, аби відвідати музей Михайла Коцюбинського.

Він є автором оригінальних графічних робіт і двох опублікованих книг – «Міста Рівнини: Вірші та оповідання з сучасного Торонто» і детективної оповіді «Ніч єнота». Народився 34 роки тому в канадському місті Торонто. Після школи вивчав кримінологію в університеті Раєрсона, потім поїхав до Кінгстона (Ямайка), аби здобути там диплом юриста. П’ять років прожив на Ямайці, вже склав іспити і мав отримати сертифікат, але через ситуацію з коронавірусними обмеженнями вирішив перебратись до України.

– Перед тим я теж жив на Карибах – на маленькому острові Сен-Мартен, половина якого належить Франції, а інша половина Нідерландам. Там працював разом із китайцями, вивчив китайську мову. На Ямайці теж схожий теплий клімат, стиль життя, і канадське законодавство подібне до ямайського, тому саме там вирішив стати юристом. Але в останні два роки відбувалась справжня ковід-параноя: уряд Ямайки закрив туризм (хоча основна частина прибутків країни саме від туризму), запровадили локдаун, пів тижня не можна вийти з дому, також не можна виходити ввечері. Економіка зруйнована, зросла злочинність, нема роботи…

Не дочекавшись диплома, Майкл Варениця вирішив летіти до України. Бо чув, що тут люди живуть «більш вільно». До того ж, знайомий із Ямайки, який живе у м. Дніпро, сказав: «В Україні добре, гарно, дешево. Приїжджай». А найголовніше – Майкл має українські корені й родичів у Тернополі. Його дідусь і бабуся емігрували до Канади після Другої світової війни.

Отже, родичі (кузини) запросили, і канадієць Майкл (по-нашому – Михайло) прилетів із Ямайки на батьківщину предків по батьковій лінії. Хоча українську мову він лише почав вивчати.

– Моя мама – канадійка ірландського походження. Вона не хотіла, щоб дідусь і бабуся вчили нас із братом української. Казала: «Якщо будете вчити онуків говорити українською, то ви їх більше не побачите», – розповідає Майкл. – І мій брат-близнюк Стівен (Степан – на честь Степана Бандери) вивчив українську вже в університеті. Він багато разів бував в Україні, навіть уміє вишивати, бабуся навчила. Зараз брат живе в Австралії, але теж планує приїхати до України… Батько наш зветься Мирон, діда – Зиновія Варениці – вже нема, а бабуся є, їй 94 роки. Дуже українська жінка, добре говорить українською.

До Вінниці Майкл-Михайло приїхав із Тернополя на таксі, аби відвідати музей Михайла Коцюбинського. Каже, що цікавиться українською історією, культурою і літературою, читав дещо, дивився фільм «Тіні забутих предків» за повістю Коцюбинського, носить із собою його книгу «Fata Morgana», за якою вивчає мову.

Хоча в музеї триває ремонт, але його директорка Лариса Кравченко провела для канадського відвідувача екскурсію садибою видатного письменника-вінничанина, розповіла про його життєпис, про хату, в якій народився Михайло Коцюбинський, про меморіальні рослини (агаву, магонію, тамариск), які є нащадками тих, що їх Коцюбинський привіз із мандрівок… А в ролі перекладача була філолог Наталя Калашнік – викладачка української для іноземних студентів медуніверситету.

У Майкла Варениці виникла ідея намалювати портрет М. Коцюбинського, а Лириса Кравченко запропонувала йому влаштувати згодом виставку графічних робіт у музейній світлиці.

– Хочу лишитися в Україні, отримати українське громадянство і купити тут землю, – каже Майкл. – Напевно, на Тернопільщині, в краю моїх предків.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені