На сторожі рясних врожаїв

З грецької мови слово agronomos означає: agros — поле і nomos — закон. За словниковим тлумаченням – це  фахівець сільського господарства з вищою освітою, що володіє всебічними знаннями в галузі землеробства. Іншими словами, агрономом є людина, яка досконало знає усі закони поля, щоб воно було урожайним. Таких законів є багато, проте знати їх «на зубок» – це ще пів справи. Не менш важливо неухильно виконувати ці закони на практиці. Серед агрономів із багаторічним досвідом навіть побутує жарт: «Незнання законів поля не звільняє від відповідальності за їх порушення та низькі врожаї». 

Фермерське господарство «Врожайне», що в селі Слобода-Шаргородська Шаргородської міської громади Жмеринського району, одне з тих, на кому сьогодні тримається українське село. І це без перебільшення. Його засновник та керівник Анатолій Павлович Дідик, розпочавши із 3,5 га ріллі, сьогодні обробляє декілька тисяч гектарів, постійно нарощуючи обсяги виробництва. Це – сучасне високопродуктивне підприємство із власними ремонтними потужностями і зернозберігальним комплексом, новітніми технологіями та підходами в організації праці. Тут не тільки створено понад 100 високооплачуваних робочих місць, але й постійно дбають про соціальну інфраструктуру села.

– Фаховість головного агронома — ключове питання, – вважає Анатолій Дідик. – Від цього залежить надзвичайно багато. Господарство самостійно досліджує гібриди різних культур, тож має власні уявлення про різні сорти, гібриди, препарати, добрива. У нас працюють дуже кваліфіковані досвідчені агрономи, але рік на рік не схожий. Потрібно пристосовуватися до зміни погодних умов, бо вже по-різному розвивається і соняшник, і кукурудза, і озима пшениця. По-різному потрібно застосовувати препарати і вносити добрива, – каже господар.

Сподіваємось, що більш детальну розповідь про це господарство газета опублікує згодом, а сьогодні на пропозицію Анатолія Дідика знайомимо з головним агрономом ФГ «Врожайне» Миколою Люльчаком, котрий якнайкраще відповідає усім тим характеристикам, що зазначені на початку статті.

Загальний стаж його роботи в аграрному секторі близько 20 років, 15 із них чоловік працює на цьому підприємстві. Свого часу навчався в Чернятинському аграрному технікумі, згодом закінчив Вінницьку аграрну академію. Вагань і роздумів щодо вибору професії не було, адже батьки працювали звичайними колгоспниками, тож сільське життя привчило його до роботи змалечку.  Хтось села цурається, а хтось прикипає до нього душею та серцем і зостається тут на все життя.

– Миколо Дмитровичу, на вашу думку, що значить бути агрономом – це звичайна професія чи поклик душі?

 – Мабуть, все таке поклик, адже будь-хто працювати із землею не буде, – не задумуючись, відповідає він. – Саме через поклик йдуть у цю професію. Крім того, що це досить важка і надзвичайно відповідальна робота, вона ще й ставить певні вимоги до того, хто її виконує. Це тільки необізнаним здається, що агроном працює влітку на свіжому повітрі, спостерігаючи, як поле колоситься й наливається врожаєм. Насправді, його робота з полем триває увесь рік, незважаючи на пору року. Найбільш активна фаза розпочинається задовго до початку весняно-польових робіт, не припиняється вона і після завершення осіннього циклу. Є періоди, коли відпочивати доводиться тільки вночі під час сну. Тоді забуваються вихідні й святкові дні, інколи не вистачає часу навіть пообідати. Не всім ця професія підійде і за станом здоров’я. Зокрема, агрономом не може бути алергік, оскільки це не кабінетна робота, і доводиться постійно перебувати в полі, контактувати з пилком, пилом, хімікатами. Також ця робота не підходить тим, хто потерпає від перепадів погоди – промочив ноги, постояв деякий час на вітрі чи перегрівся на сонці – і вже «розклеївся». Словом, робота хоч і не зовсім комфортна, і робочий день ненормований, проте дуже цікава, дає можливість пізнавати щоразу щось нове і змогу реалізувати себе. У цілому, як на мене, агроном — це збірна спеціальність, яка вимагає знань рослинника і ґрунтознавця, мікробіолога та селекціонера. 

ФГ «Врожайне» орендує паї у семи селах загальною площею понад 4 тис. гектарів. Спеціалізується на вирощуванні зернових та олійних культур – пшениці, кукурудзи, ріпаку й соняшнику. Технічне забезпечення на досить високому рівні, оскільки майже 90 відсотків машинно-тракторного парку, включаючи ґрунтообробні агрегати, складає техніка імпортного виробництва. Як вважають у господарстві, вона більш надійна, продуктивна і технологічна. Дає можливість виконувати увесь комплекс сільськогосподарських робіт вчасно й оперативно з високим рівнем якісних показників і дотриманням технологічних вимог. Збирання врожаю тут вже завершили, землі виорано, посіяли ріпак на площі 703 га та озиму пшеницю – на понад  1,5 тис.га.

– Чи вдалим за урожайністю видався цей рік, і якою в цьому є роль агрономічної служби?

– Урожайність за агрономічними мірками краща за середню. Пшениця дала на круг – 78,9 ц/га, кукурудза – понад 120 ц/га. Цьому сприяло суворе дотримання технології на кожному етапі виробничого процесу. Агроном повинен увесь час бути на полі, щоб контролювати якість проведення технологічних операцій, вміти оцінити вплив того чи іншого агроприйому на врожайність та передбачати на рівні інтуїції можливі загрози, і за можливості вжити заходи, щоб їм запобігти. Тобто, спрацювати на випередження. Адже поряд із технологією є ще й індивідуальні підходи, котрі напрацьовуються роками досвіду. І звичайно ж, запорукою успіху є злагоджена, командна робота, у якій кожен працівник досконало володіє фаховими знаннями і застосовує їх на практиці з найвищим рівнем відповідальності. Як бачите, нічого нового й складного, ніяких секретів і таємниць у цьому немає. Важливо правильно й грамотно організувати виробничий процес та забезпечити його всім необхідним. І керівник господарства Анатолій Павлович Дідик робить це на найвищому професійному рівні. Власне, тому господарство так і називається – «Врожайне». Врожайне як на полях, так і в плані економіки, фінансового забезпечення його працівників, сплати податків до бюджету та інших речей.

– Колись у виші вчили одному, а нинішні виробничі реалії зовсім інші. Як вдається іти «в ногу» із життям, сучасними тенденціями в аграрному секторі?

– Світ не стоїть на місці, все рухається, розвивається і вдосконалюється. Причому щоразу все швидше й швидше. Навчальний процес того часу був спрямований на забезпечення фахівцями в той час. Сьогодні з’являються  нові, більш продуктивні сорти й гібриди, сучасна техніка, засоби захисту рослин, добрива. І все це потрібно знати. Тому агрономія – це одна з тих професій, де необхідно постійно вчитися, читати багато спеціалізованої літератури, спілкуватися з колегами, бувати на різноманітних «днях поля», семінарах і виставках. Словом, доводиться працювати не лише на полі, а й над собою.  

Юрій ЧОРНИЙ

На фото Анатолій Дідик

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені