Йому талант подарувала доля

Чи міг колись здогадуватись сільський хлопчина з подільського села Миролюбівка, що стане художником?  Більше того, що його картини «пропишуться» у київських, європейських та американських галереях, а також прикрашатимуть приватні колекції вибагливих естетів у Києві, Львові, Одесі, Росії, Молдові, Ізраїлі, Польщі, Канаді, Швейцарії, Німеччині та США? Принаймні, в дитинстві Федір Ущаповський особливих художніх талантів не виявляв, хоча й мав тверде «5» з малювання. Він і досі любить іноді походити кам’янистими горами, які притулилися до рідної батьківської хати. І хоча батьків уже давно немає, та Федір іноді приїжджає до старенької хати на горі. Сяде під вишнею і малює…

За сорокаріччя своєї творчої діяльності митець створив понад дві тисячі картин у техніці олійного і темперного живопису, близько трьохсот графічних робіт, розмалював більше ста писанок. Його робочий кабінет у Піщанському будинку культури, наче картинна галерея. Полотна, більші і менші, «холодні» і «теплі», висять на стінах тісненько, наповнюючи простір навколо якоюсь особливою свіжістю, наче вікно цього невеличкого кабінету виходить у весняний сад з його пахощами і легким, лиш весні притаманним настроєм. Придивляюся до кожної картини: «В урочищі Княгиня», «Над річкою Кам’янкою», «Назарій Яремчук», «Батьківська хата», «Холодний вечір», «Біля старого млина», «Дідова криниця» та інші.

Основним джерелом ідей для написання картин Федора є його фантазія.

– Як же так сталося, що ви стали художником, не навчаючись у художньому училищі? – запитую митця.

– Це талант  у мене від Бога і від матері(покійної) Ольги Германівни, яка сприяла моєму потягу до прекрасного. Вона дуже гарно малювала – олівцем на картоні та ватмані, фарбами – на склі. Тож ще в шкільні роки мене вабило малювання. Місцеві краєвиди так просились на полотно, папір.

Федору, можна сказати, пощастило, він вступив у Тульчинське культосвітнє училище. Це таки було для нього, молодого хлопчини, великою удачею, подарунком долі. Подарувавши йому талант, доля мала не поскупитися й на дещицю удачі, бо життєву дорогу він торував собі сам. Батько-фронтовик, коли Федору було два роки,  покинув сім’ю. Мати залишилась сама з трьома малими дітьми.

– Мама дуже хотіла дати мені освіту, – з теплотою каже мій співрозмовник. – Вона в мене була мужня жінка, витривала. Усім, що маю й чого досяг у житті, завдячую своїй матері. Допомоги не було нізвідки. Бідували ми в ті післявоєнні роки, не було ні взуття, ні одягу. Батьківська оселя старенька, соломою вкрита хата, в якій вікна взимку замерзали й зсередини, впливових родичів не було.

Із рідної хати Федір пішов у благенькій одежині з фанерною валізою в руках. Озирнувся на високу кручу, що на ній стояла хата, на річку Кам’янку, що внизу, на красиві пейзажі навколо, і сльози покотилися по обличчю.

– Там дуже гарно, в моїй рідній Миролюбівці, – сказав Федір Ущаповський, – але щастя-долі треба було шукати в іншому місці. Ту же не було ніякої надії.

Хлопець пішов вчитися в профтехучилище м.Ровеньки Луганської області, яке готує столярів-теслярів. Не те, щоб прагнув стати столяром, але освіта в ті часи відкривала дорогу «в люди» сільському хлопчині. А він хотів іти тією дорогою життя. Хто йде, той, кажуть, хоч і спотикається, та все ж дійде кудись. Час в юному віці минає швидко. Ось уже й наука завершилася. Позаду – життя на 20 карбованців стипендії, примус у кутку гуртожитської кімнати, «вилазки» на зелень під час практики. І ось ти вже спеціаліст із дипломом столяра-тесляра. Що далі?

А далі настав час Тульчинського культосвітнього училища. Там в бібліотеці зберігалось багато доброї літератури, звідки можна було почерпнути немало цікавого і, основне – здійснити свою давню дитячу мрію – навчитися малювати. Згодом Федір заочно закінчив Московський народний університет мистецтв.

– На ваших картинах природа така радісна, така жива, а буває, тиха, урочиста. Ви не сідаєте за мольберт не в настрої? – цікавлюсь у свого співрозмовника, однак замість нього відповідає дружина Віра:

– А він ніколи не буває не в настрої. За всі роки спільного життя я не бачила його роздратованим, злим, агресивним. Якщо приходжу додому з роботи і чую звуки балалайки, це його улюблений інструмент, знаю точно: Федір «відходить» від якоїсь неприємності на роботі. Гра на балалайці добре знімає весь «негатив» за день.

 Висять на стінах затишної квартири Ущаповських картини. Вони різні, часом досить різні, але мають одну спільну рису: у всіх багато повітря. Здається, що став би він отак посередині тієї прекрасної природи, розкинув би руки, підняв би голову до неба і широко, на повні груди, вдихнув. І наперед знав би, яким буде те повітря: десь різким і прохолодним, що аж у ніздрі ріже, – це коли гори рідного села Миролюбівки близько. А десь – лагідним, напоєним пахучими медами, коли навколо – рідна подільська природа. У кожному випадку всякий подих був би цілющим. Давно помічено, що його картини мають свою ауру. Вони – як люди, можуть бути веселими й сумними, щасливими й нещасними. В Ущаповського – всі картини  веселі та щасливі. Навіть ота старенька батьківська хата на горі, над якою височіє  голубе небо. Ці полотна б виставляти для похмурих, нещасних песимістів. Може б, стали спокійнішими, добрішими, оптимістичнішими.

Кращі з кращих живописних полотен талановитого художника (а це понад 80 картин) було представлено на персональній виставці Федора Ущаповського у Вінниці,  Тульчині і рідній Піщанці.

Федір Ущаповський – заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв ПМР, чудовий організатор, чуйна людина і талановитий митець, давній прихильник газети «Вінниччина». Цьогоріч влітку в його рідному селі проходив VII міжнародний симпозіум художників «КОМАРТ», в якому взяли участь художники з Придністров’я, Молдови, Італії, Польщі, Болгарії, Білорусі та України. Його картина «Верби в глибокій долині», яку він намалював в дні роботи симпозіуму, була відзначена дипломом, а йому самому – вручено нагрудний знак і цінний подарунок.

Володимир БРЕНДУЛЯК

Піщанська громада

На світлині: Федір Ущаповський та його картини 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені