Військовий і волонтерка стали на весільний рушник

Реєстрацію їхнього шлюбу двічі переносили через повітряну тривогу. Обітницю молодята давали в одному з Прозорих офісів Вінниці, святкували без музики, без коровая та весільного торта. Бучне весілля за всіма правилами планують відгуляти після перемоги.

Ольга Іващук – волонтерка. Ще у 2014-му стала активісткою Народної самооборони Теплицького району. Організовувала збір та перевезення гуманітарних вантажів бійцям на передову. Але свого коханого Івана Панянчука вона зустріла не там, а в рідному містечку. Каже, планували одружуватись пізніше, але почалась війна, тому вирішили не зволікати.

Іван – військовий медик, на його рахунку десятки врятованих життів, зокрема воїнів 24-ї бригади. Він розповів агенції «Армія Inform», що побратися з Ольгою під час війни вони вирішили, аби «розфарбувати» сірі будні. Саме тому й не одягнув на весілля військову форму, а обрав вишиванку. За шість років участі в бойових діях звик до реалій військового життя, тому не переймається, що замість медового місяця у них із дружиною буде лише медовий день, після якого – знову на передову.

Молодята зазначають, що після офіційного оформлення своїх стосунків почуваються більш впевнено.

– Через поспіх ми не встигли запросити батьків і родичів на реєстрацію нашого шлюбу. Це для них буде сюрприз. Та маю надію, що по-справжньому відсвяткуємо після перемоги, яка точно буде. Зараз я щаслива, що ми нарешті побралися, і тепер я якось впевненіше почуваюся, попри те, що чоловік вже за кілька днів поїде у гарячу точку, – розповідає Ольга Іващук.

– Одна справа, коли вдома чекає дівчина, а інша – коли дружина, – каже Іван Панянчук. – Це більша відповідальність, яка додає рішучості й викликає бажання завершити війну якнайшвидше, щоб повернутися додому.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені