Вінницькі волонтери створили «Музичний байрактар»

Допомагати військовим, передаючи на передову якісні автомобілі, – таку ціль поставили перед собою молоді активні вінничани, які вигадали цікавий і дієвий формат благодійних концертів.

Авторами ідеї та назви цих концертів є депутат обласної ради від «Слуги Народу» Євгеній Шаповалов (у вільний час рок-музикант), музикант і співвласник пабу Микола Андрущенко, звукорежисер Володимир Гриценко та лідер гурту «Пан Карпо» Віктор Негур. Із початком повномасштабної російської агресії вони взялися за «звичайну» волонтерську діяльність, а згодом почали волонтерити творчо і з музикою. А базою для проведення серії концертів, під час яких збирають гроші на автівки для ЗСУ, став «Royal Pub» – заклад в ірландському стилі, де смачна їжа поєднується з кухлем пива і живою музикою.

– До нас долучилися ще Дмитро Балюк і Максим Никитенко, більш відомий як Maks Shoom, це ведучі. Макс виступав на наших концертах, переробив на актуальний лад коломийки Скрябіна… А щодо назви – ми разом вирішили, що засновуємо культурний рух «Байрактар», і під цією егідою придумали серію благодійних концертів «Музичний байрактар». Це тепер такий популярний бренд, тоді саме пісня вийшла про байрактар. Російські орки дуже бояться бойових безпілотників-байрактарів. І ми вирішили, що таким «Музичним байрактаром» будемо допомагати Збройним Силам України, – розповідає Євгеній Шаповалов.

За його словами, важливу роль у цій справі відіграє «Роял паб», адже це не просто майданчик для музикантів і публіки, а безпечне приміщення, яке може використовуватись як бомбосховище.

– З початку повномасштабної війни само собою постало питання, що моє місце саме тут, – каже співвласник пабу Микола Андрущенко. – Тому що цей заклад є абсолютно безпечним у плані загрози ракетних ударів, адже тут підвальне приміщення, оснащене трьома виходами, несучі стіни, зверху також цегляна будівля. А мій будинок розташований біля стратегічного об’єкта, тому в мене одразу виникла потреба жити на роботі і приймати тут людей. Багато нашого персоналу теж не могли роз’їхатись по домівках через той бум, що відбувся в перший тиждень. І вінничани, які проживають поруч у панельних будинках, не оснащених бомбосховищами, приходили до нас ночувати. Приймали багато людей, які проїжджали транзитом, годували їх, давали нічліг, поки вони шукали комфортніші умови або їхали далі. Так наш заклад відкрив себе з іншого боку – став тимчасовим прихистком. Одного дня, наприклад, у нас одночасно перебувало 42 людини…

Персонал теж жив тут кілька тижнів. Їхній робочий ресурс використовувався за призначенням – відправляли працівників (кухарів, офіціантів) у волонтерські штаби, вони ліпили пельмені, вареники, готували різні заготовки, щоб годувати тероборону. Потім стало холодно, тому що потужності швейної фабрики, розташовані над нами, теж не діяли…

За словами Миколи Андрущенка, хоча паб на той час не працював, але друзі-однодумці, що в ньому згуртувалися, займались різними видами волонтерської допомоги. Зокрема, сортували «гуманітарку» і координували її постачання відповідно до потреб.

– Ближче познайомилися з іншими людьми, з якими тепер разом перебуваємо у спільному волонтерському русі. Тут створилась ніби штаб-квартира, де ми обговорювали, що потрібно зробити, що куди відвезти. Наш друг Віктор Негур, лідер гурту «Пан Карпо», використавши свої знайомства, зв’язався з діаспорою та друзями в Британії (у нього були концерти в Манчестері та в Лондоні), і вони змогли нам доставляти необхідні речі для військових, які в Україні та в Польщі вже не було де дістати. Віктор досі займається такою координацією допомоги, на його рахунку вже 12 автомобілів, переданих з відповідною логістикою для військових частин.

Оскільки на все це потрібні ресурси, а ми музиканти, тому вирішили спрямувати наші вміння на те, щоб збирати кошти на хороші справи. Адже хлопцям на передовій постійно щось потрібно. Тому ми вирішили взятися за проведення благодійних концертів, коли це стало можливо. Довгий час вагалися, але сумніви відпали, коли ми подзвонили до військових і вони розказали, як їм складно і що певні речі їм дуже необхідні. Зокрема, автомобілі…

Ці концерти, каже пан Микола, дозволяють досягти одразу кількох цілей. Не лише забезпечити технікою захисників, а й підняти моральний дух людей, допомогти їм відволіктися від переживань. А ще – підтримувати і пропагувати українське музичне мистецтво.

– До України зараз прикута прискіплива увага в плані культури. Чого варта лише перемога гурту «Калуш» на «Євробаченні». Це є тим показником, що характеризує націю. Чим Україна може себе показати світу? Звісно, культурою. Оскільки ми відмежовуємся зараз від російського музичного контенту, вийшов відповідний закон, тому потрібно створювати і підтимувати український контент. Тому ми паралельно вирішили залучати до цих концертів молодіжні колективи. Наприклад, «НЕ лізь БО вб’є», «HAZE»,  «Джеггері», «Мантра»… Хлопці, яким навіть по 20 років немає, дуже зраділи, що їм дали можливість виступити і долучитися до доброї справи. Для них це був привід збиратися, репетирувати, писати нові пісні й показувати їх публіці. Тобто це також культурний внесок у розвиток вінницької музичної сцени. Формат таких концертів показав ефективність, це актуально, і ми будемо продовжувати робити це аж до перемоги, – підсумовує Микола Андрущенко.

Бути максимально корисним на своєму місці – такої концепції в умовах війни дотримується і один із творців «Музичного байрактару» Євгеній Шаповалов. У перші тижні після того злощасного 24 лютого він разом із обласним департаментом охорони здоров’я та медуніверситетом організовував для охочих курси з надання першої домедичної допомоги, також допомагав забезпечити найнеобхіднішим один із найбільших у Вінниці прихистків для переселенців, розташований у Центрі професійно-технічної освіти №1.

– Зрозуміло, що спочатку був шок у всіх. Я усвідомлюю, що під час війни і військового стану обласна рада має менше ваги та можливостей, всі бюджетні повноваження в обласної військової адміністрації. Навіть те, що на сесії збираємося, це така більш декоративна функція. Ну і ще, може, декларативна, тому що ми регулярно голосували за звернення… Але більше можливостей надавати реальну допомогу має Вінницька ОВА. Тому під час війни я для себе прийняв одне з найперших рішень, що потрібно намагатися не порушувати цей баланс і бути корисним на своєму місці.

Ми з Департаментом охорони здоров’я ОВА організували десяток занять курсів домедичної допомоги. Навіть у Хмільнику, представники екстреної медицини виїжджали. Загалом 300 осіб отримали ці знання. Для чого це робилося? По-перше, це корисний навик взагалі, навіть у мирний час. Але в людей, особливо на перших порах, було велике прагнення чимось допомогти. І було кілька крайностей: хтось хотів скрізь допомагати і міг десь заважати, а хтось не знав, куди себе подіти. І щоб відволікти людей, щоб їм стало спокійніше, було таке рішення про організацію курсів, і ми разом із друзями його реалізували. Я говорив: якщо ви здобудете ці навики і, не дай Боже, будуть якісь бойові дії, де б ви не були – станете апріорі кориснішими, ніж якщо просто будете сидіти і переживати. Тобто, цю енергію людей можна було транслювати в корисне русло. Це локальна історія, але 300 людей – теж немало, вони можуть теоретично когось врятувати. Якщо це хоча б одній людині врятує життя – це вже великий коефіцієнт корисної дії.

Другий блок нашого волонтерства: активно співпрацювали і продовжуємо співпрацювати з ЦПТО №1, який очолює Валерій Дяків. У цьому навчальному закладі найбільший шелтер (прихисток), і коли були активні бойові дії, наприклад, в Харкові, коли там динамічно змінювалась ситуація і прибувало багато вимушено переміщених осіб, ми допомагали продуктами, за сприяння ПрАТ «МХП» передали курятину. Тоді й політичні історії між тими, хто разом допомагає, абсолютно відійшли на задній план…

Але минув місяць, і почали відбуватися прогнозовані речі. Зокрема, закінчуватися ресурси. Люди, які були готові віддавати останнє, вже багато віддали… Шелтеру в ЦПТО №1 зараз допомагаємо рідше, хоча іноді продукти харчування підвозимо, якісь мистецькі заходи організовуємо. До речі, організовували там огляд тварин ветеринаром. Так, саме тих тваринок, з якими люди тікали від війни. Виявили в одного собаки хворобу, його треба було терміново оперувати. Уявіть: переселенці, а тут ще й ця проблема – можуть втратити домашнього улюбленця, та й фінансова проблема, якби не було надано ветеринарну допомогу на благодійній основі…

І технікою ми допомагали. Разом із Володимиром Гриценком (відомий звукорежисер, працював з гуртом «ТІК») возили холодильники, пралки тощо. Допомогли, що було необхідно для облаштування притулку… І от на початку квітня, через півтора місяця активних бойових дій, ми замислились, що ж далі можна робити. Радились, як базу використовували «Royal Pub», він тоді ще не працював, алкоголь не можна було продавати. Потім пиво дозволили. Але просто продавати пиво – це неетично. Що ми можемо на основі цього зробити? Я реаліст, прекрасно розумію, що у нас деякі люди і в мирний, і в військовий час вживають алкоголь, палять, ці шкідливі звички нікуди не подінуться. Але як це все перетворити на конструктив? Вирішили влаштовувати благодійні концерти. Бо ж багато людей люблять не лише пиво, а й музику. Вони приходять, відволікаються, розвантажуються. І для закладу плюс, тому що він заробляє якісь гроші, адже зараз дуже важко. І для молодих музикальних гуртів шанс виступити й відчувати свою причетність.

Так започаткували серію фандрайзингових благодійних концертів. Це те, що в Європі тоді відбувалося: Джамала збирала великі суми на підтримку України, «Пінк Флойд» записали трек з Андрієм Хливнюком із гурту «Бумбокс», Ед Ширан з гуртом «Антитіла»… Враховуючи, що це війна світоглядна, що Росія – це якесь абсолютне зло, темрява, щось деструктивне, яке хоче все знищувати, то ми таким мистецтвом, чимось світлим, креативним маємо перетворювати цю умовну енергію в якусь допомогу. Але в яку саме? Ми вирішили збирати кошти саме на позашляховики. Бо якщо послухати звернення хлопців з передової, то головні потреби, про які вони говорять, це зв’язок і транспорт. Я наполіг не гратися в якісь парамілітарні історії, не купляти «самопальні» бронежилети чи турнікети для зупинки крові, тому що від цих благих намірів може бути шкода.

Позашляховики – ціль амбітна. Але оскільки зараз пільгове ввезення з-за кордону авто для ЗСУ, то ціль цілком досяжна за умови певної кооперації. Наприклад, є інший волонтер – Андрій Рибачок, лідер турклубу «Бідняжка». Він каже, що не вистачає певної суми на машину для бійців, і ми долучилися. Цими концертами намагаємося постійно підтримувати якийсь рівень надходжень. Ясно, що буде важко, тим більше, що купівельна спроможність громадян потроху падає, це факт…

Євгеній Шаповалов розповів, що перший концетр «Музичного байрактару» відбувся на початку квітня, в ньому взяли участь гурт «Пан Карпо», Олександр Онофрійчук, Олег Шер з гурту «NAGVAYER», а глядачами були більше ста осіб. Крім них, кошти на допомогу військовим переказували також ті, хто не зміг бути присутнім на концерті чи дивитись його онлайн.

– Десь допомогли мої контакти як депутата – уточнити, як правильно провести захід в умовах воєнного стану. До речі, особливо на першому концерті багато моїх колег по облраді, з якими іноді дискутуємо, відгукнулись, задонатили на картку по тисячі гривень, було дуже приємно… Найуспішнішим був перший «Музичний байрактар», завдяки якому зібрали близько 50 тис. грн. Далі суми були трохи скромнішими, але завдяки згаданому Віктору Негуру та його британським друзям ми вже долучилися до п’яти автомобілів. При купівлі деяких покривали значну частину суми, до деяких доклалися частково. Ці позашляховики поїхали на передову. Наступний наш пріоритет – 120-а бригада тероборони, де служать вінницькі. Вони зараз на ізюмському напрямку. Будемо шукати можливість якнайшвидше доставити транспорт для них.

Із коштів, що беруться за вхід, як і з пожертв на картку, жодної копійки не йде ні музикантам, ні за обладнання, все на волонтерських засадах. «Музичний байрактар» відбувається майже кожних вихідних, іноді береться пауза, «щоб не приїдалося». Багато вінницьких гуртів тут уже зіграло, і я зіграв. Відбуваються й інші події. Наприклад, приїхали «Брати Гадюкіни» – це легенда, їм пріоритетно надали сцену, вони теж зіграли. Людям це подобається.

Багато хто з нас зайнятий на основній роботі. Оскільки депутатство в місцевих радах не оплачується, я працюю експертом в Асоціації міст України, займаюсь розробкою багатьох законопроєктів, постанов Кабміну, це багато часу забирає. Але з друзями знаходимо час і на волонтерських засадах дещо робити, таким чином навіть допомагаємо трішки економіці. Тому що зараз (уже говоримо не про рок, а про економіку) очікується близько 30% падіння ВВП, і це означає, що кожна людина до кінця року буде змушена на третину менше витрачати. Також буде інфляція, тому що грошова маса є, але кількість товару для її покриття у зв’язку з призупиненням діяльності виробництва недостатня. Блокується росіянами експорт з України, нема стабільних надходжень валютної виручки, і це стимулює девальвацію та інфляцію…

Мій співрозмовник, депутат облради, розуміється не лише на економіці та самоврядуванні. «По секрету» розповів, що вже кілька років грає в гурті «HAZE», названому на честь відомої пісні Джимі Гендрикса («Purple Haze»). Каже, що своїм прикладом хотів би показати молодим людям, як це класно досягати успіхів у паралельних, абсолютно різних галузях.

– Граю на гітарі, це моє хобі, – продовжує Євгеній Шаповалов. – Зараз відбувається зміна поклінь, зокрема в суспільно-політичному житті Вінниці. І, вивчаючи закордонних політиків, помітив цікаву річ. Наприклад, Джордж Буш-старший був  свого часу наймолодшим пілотом Повітряних сил США під час Другої світової, в 19 років, також одним із найуспішніших бейсболістів у коледжі. Так само Джон Кеннеді – вивчав економіку, займався спортом у Гарварді, під час війни служив на флоті. Вільям Говард Тафт після президентства повернувся в Єль викладати і був деканом юридичного факультету та одним із найпотужніших науковців, а в молодості – чемпіоном з вільної боротьби серед університетів. Рональд Рейган був актором, а потім одним із найуспішніших президентів США. Так само великий британський друг України Борис Джонсон до свого прем’єрства був крутим журналістом… Це дуже цікаво, коли люди досягають успіхів у зовсім різних сферах. Тому хочеться, щоб наше нове покоління політиків пробувало себе реалізовувати не тільки через призму мандата, бо мандат – це інструмент, а й своє хобі, свою пристрасть теж перетворювати в те, що може допомагати людям…

Користуючись нагодою, «Вінниччина» анонсує наступні заходи вінницьких «рок-волонтерів». Так, на 12 червня у «Роял пабі» під егідою «Музичного байрактару»  заплановано виступ гурту «Козак систем»; 19 червня виступатиме дитячий гурт «Контрабас»; є домовленість із гуртом «Мотор’ролла», але дата буде відома пізніше.

– Анонси розміщуємо і на сторінці закладу. Хто має час і натхнення у Вінниці, хто хоче відпочити в компанії та ще й зробити добру справу, допомогти ЗСУ – приходьте, – запрошують Шаповалов та його однодумці.

Спілкувався Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені