«Очевидне з кров’ю…»

Ви не можете забрати піхоту, бо тоді туди зайде орча піхота з бронетехнікою і територія буде втрачена.

Відповідно одразу ж ззаду підтягнеться їхня «арта» і почне «пережовувати» нашу територію. Тому в цій сумній для нас ситуації ви можете тільки робити все, щоб піхота подовше жила.

Доки у неї через голову літають снаряди від нашої «арти», а на голову – падає все від орчого всього.

Тому іншого нема, як іти під землю, глибоко та розгалужено, забезпечуючи собі маневр нижче рівня землі.

Маскування, фейкові позиції. Поза містом це треба робити «до», бо ворожа «арта», яку коригують безпілотники «орлани», криє цілодобово і безперервно.

У міській забудові ситуація інша: там орки накатують піхотою, тягнуть з собою танчики, отримують по зубах і відкатують. Після чого цю смугу пів дня рівняє «арта» й авіація.

Потім орки знову накатують піхотою, отримують і відкатують. І так до моменту, доки не перемелять всю нашу піхоту. Або не здохнуть всі самі.

Але оскільки у них нелімітовано «ваньок», то тактика орків в цілому успішна. Нагадую, орків цікавлять лише території геометрично, тобто довжина, ширина, площа. Без нас. Така їхня мета, така їхня тактика, і саме цієї мети орки досягають.

Отже, наша піхота сидить, виживає, ховається, зміщується (маневрує) і чекає ближнього контакту.

Доки це відбувається, з-за її спини працюють інші хлопці, з дистанцій, чия задача, всіх разом – винести якомога більше орчої арти, РСЗВ, назбивати К-52 і Су-25, принаджених на нашу піхоту.

Окрема тема – «виносити» «орлани». Постійно шукати і «виносити».

Орчу «арту» я ділю на три типи: до 152 мм включно із «градами». Після 152 – до 230 мм, включно зі «смерчами», «ураганами» та «сонцепьоками». І нарешті авіація плюс «Точки-У».

Тому в довготривалій перспективі краще мати щось сильно глибоке, укріплене згори і таємне для «орланів».

Принаймні, як тимчасові «нички».

Довготривалість тут – відносне слово. За кілька днів «Піони» й «Гіацинти» розіб’ють і протиядерний бункер, але – за кілька днів.

До 152 мм ми ще якось витримуємо. За допомогою американських 777-их гаубиць та з кількома іншими західними стволами. Але вогневих засобів враження противника не вистачає.

Тому доки не станеться дива, в його очікуванні – глибоко вниз! Більше потішити вас в плані варіантів нічим.

Робіть максимальну кількість фейкових позицій. Оскільки орча натура змушує їх все це послідовно руйнувати. Доки вони це роблять – ви довше живете.

Накривайте уламками траншеї. Не для захисту і укріплень, а щоб «Орлан» не бачив переміщення під ними ваших теплих тіл.

Максимум перископів і спостережень з-під рівня землі.

Ні, немає в мене зараз «чарівної тактики» і «переможних методик».

Бездоганне маскування, тенти, сітки, справний швидкий пікап, купа запасних колес, ремкомплект, максимальна «автономка» і запаси, «трикутники» з розрахунків ПЗРК, зв’язок, хороші лопати, дими – все це ви і самі знаєте.

Не залазьте на плоскі дахи багатоповерхових будинків. Тактика погана. Вас одразу бачать «орлани» і інше літаюче лайно.

Горища і квартири – краще, але не сильно. Танк ввалить в усе подібне просто на всяк випадок.

Краще ставте на горищі «вебку» і розмотуйте кабель донизу. Помре тільки «вебка». Самі – тільки в режимі «прибіг-ввалив-вибіг»…

Взагалі щільність вогню важким озброєнням така, що коробки багатоповерхових будівель в плані укриття і місць спостережень треба критично переосмислювати.

Кількість снарядів у русні нелімітована, тому вони ними послідовно «проходять» всю «зеленку» та всі лісосмуги.

Тож те, що ви «заникались» в гущину, де вас реально не видно – не привід не копати. Рано чи пізно у вас прилетить, не тому що вас побачили, а тому що навколо «зеленка».

Живіть довше.

Дуже прошу.

Ігор БАСЮК

м. Вінниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені