Слова вдячності допомагають долати втому

Гуманітарний штаб у Городківській громаді очолює Оксана Мадонова-Пушкар. Ця енергійна жінка власним автомобілем розвезла велику кількість гуманітарної допомоги. У фейсбуку вона створила групу «Разом ми Україна», в якій поширює інформацію про надання допомоги та фотозвіти. У неї все чітко: ведеться журнал, кожна пачка смаколиків чи зубна паста потрапляє саме туди, куди потрібно.

– Дуже важко було в лютому та березні, коли чиновники ще були розгублені, а перед кожною відповідальною людиною стояло питання, де прихистити, як зігріти, чим нагодувати втікачів від війни. Багато вдалося зробити завдяки депутату обласної ради Юрію Володимировичу Василишену, який в нашому окрузі координує надання допомоги від Міжрегіонального штабу. Він привозив гуманітарну допомогу на наш штаб, а я розвозила по громаді.

Ми – громадська організація, добросерді та небайдужі місцеві жителі – не вагаючись, підтримали ініціативу створити у громаді такий штаб з координації допомоги постраждалим внаслідок російської окупації. Дуже захоплююся згуртованістю та щирістю наших городківських людей. Швиденько знаходили житло для переселенців, продукти, одяг, все необхідне для обігріву… Моя автівка не встигала вистигнути від поїздок по селах громади, де прихистили переселенців. Дахталія, Кісниця, Гребля, Савчине, Вільшанка, Гарячківка… І знову в Городківку за новою партією допомоги, – розповідає Оксана Борисівна.

Звісно, за добрі справи лунають і слова вдячності. Так, багатодітна мама Ірина (п’ятого народила вже в Городківці) кілька років жила з дітками на Одещині, а потім змушена була перебратись у більш безпечне місце. Поки збирала документи, на дітей ніякої допомоги не отримувала. «Але спасибі велике Оксані Борисівні Мадоновій-Пушкар, яка привезла продукти харчування, засоби гігієни, дитячі суміші, памперси, одяг, взуття тощо. І кожен раз запитує, що ще треба привезти», – каже переселенка.

«Велика вдячність Оксані Мадоновій-Пушкар від ВПО, які тимчасово проживають в с. Савчине, за велику підтримку, піднесений настрій, добре слово та гуманітарну допомогу, яку вона особисто та неодноразово доставляла своїм транспортом, та забезпечила нас, а це 35 осіб, продуктами харчування та засобами гігієни», – пише Олена Липівська. А пані Оксана, у свою чергу, висловила вдячність від імені переселенців, односельців, Юрія Василишена та інших волонтерів земляку Ігореві Ткачу за те, що допоміг із приміщенням для створення штабу.

Ольга Мартинюк із Київщини, яка з дітьми тимчасово перебувала в Городківській громаді, подякувала в соцмережах тим, хто переживав, коли протягом 16-и днів з нею не було зв’язку, хто допомагав евакуюватися, забезпечував житлом…

«Також хочу висловити слова вдячності Оксані Мадоновій-Пушкар за постійне сприяння в гуманітарній допомозі! За твою сміливу позицію, за доброту, людяність і щирість! Ти неймовірна людина! На таких і тримається наша країна! – зазначила пані Ольга. – Не обійшлося і без зустрічі з Юрієм Василишеним, який також простягнув руку допомоги моїй сім’ї. Ви робите велику справу! Ви Людина Слова! Щиро за це дякуємо! А також хочу висловити велику і щиру подяку школі, в якій навчалася моя донька і в якій її гарно прийняли. Класному керівнику Харук Ніні Аксентівні і всім вчителям доземний уклін! Моя дитина була задоволена!.. І ще хочу подякувати моєму ангелу-охоронцю Людмилі Рожко, яка врятувала мені життя після отриманої астми у підвалі. Многая літа вам і доземний уклін!»…

До речі, в Городківці цю переселенку також згадують із теплотою.

– Мій син теж воює. Юрій Василишен надавав на передову багато допомоги, за це йому теж в групі подяку писали. А переселенка Оля напекла для захисників цілий ящик пиріжків, коли я передавала посилку. Вона не сиділа склавши руки, казала: «Давайте буду щось робити, щоб залишатися при здоровому глузді», – розповіла Оксана Мадонова-Пушкар. Вона каже, що слова вдячності, які сприймає як подяку не собі особисто, а всій громаді, допомагають долати втому і зміцнюють віру в те, що гуртом українці переможуть.

Про гідний приклад згуртованості говорить і Діана Дятлюк – помічниця депутата облради Ю. Василишена, яка працює у Крижопільській селищій раді та опікується роботою тамтешнього гуманітарного штабу, розташованого в Будинку культури. З початку повномасштабного вторгнення росіян ця громада прийняла близько 3500 переселенців, яких розміщували у Крижополі в училищі, в дитсадках (транзитом), також у селі Заболотне в училищі та в санаторії.

– Під час війни країна показала згуртованість, так само можна сказати і про нашу громаду. Всі долучились відразу й активно. 24 лютого у нас вже на 9-у годину ранку зібралися фермери, на 10-у годину підприємці, кожен брав своє завдання і допомагав, чим міг. Почали звозити зерно, олію, тушонки, кошти тощо. Також місцеві підприємці та фермери помагали владі в облаштуванні блокпостів. У будь-який час можна було звернутися, як і зараз… Не можу не згадати про нашого голову громади Володимира Миколайовича Василишена, який багато чим допоміг. Наприклад, коштами, бронежилетами для військових, також технікою – віддав на війну «Камаз» та «ЗІЛ» зі свого господарства.

За словами Діани Дятлюк, значний обсяг гуманітарної допомоги для переселенців та вразливих категорій з числа місцевих жителів – продуктами, засобами гігієни, одягом – надходить з Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу за сприяння та координації Юрія Василишена. Вимушено переміщеним особам та воїнам допомагають і жителі громади.

– Щовівторка (в базарний день, коли найбільш людно) працівники культури проводять акцію «Повертайся живим». Будь-хто може долучитися – хтось розказав вірш, хтось заспівав, зіграв на музичному інструменті. І збирають гарні суми, по кілька тисяч гривень. Тепловізор купили, 20 броників… Також проводиться благодійний ярмарок, люди приходять зі своєю випічкою, виробами. Наприклад, сім’я Скаліїв – троє синів, мама і батько – виготовляють магнітики. Дівчина з інвалідністю Юлія з Соколівки зробила для цього ярмарку гарну картину в техніці алмазної мозаїки. Всі були розчулені. Ми з селищною радою склались на цю картину, загалом зібрали тоді понад 8 тис. грн, кошти пішли на потреби ЗСУ, а частина дляЮлі, бо вона інвалід і теж потребує підтримки…

Як розповіла пані Діана, не всі переселенці, що прибули до Крижопільської громади, просто чекають на допомогу. Зокрема, молода сім’я з Херсонщини відкрила в центрі селища кав’ярню «Біля фонтана» й активно працює.

– У селищі живуть привітні та відкриті люди. Нам довелося переїхати з Херсона. Там у нас протягом чотирьох років була своя кав’ярня, – розповідала журналістам власниця закладу Єлизавета. – У Крижополі ми відкрили нову. Звичайно, вона не така, як у Херсоні, але ми вже маємо постійних клієнтів.

Нещодавно почався другий етап надання допомоги від Міжрегіонального гуманітарного штабу, розташованого у Вінниці. Ця підтримка поширюється не лише на переселенців, а й на родини захисників, на малозабезпечених, людей похилого віку та інвалідів.

«Майже завершили видачу допомоги від Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу жителям Городківської, Студенянської та Вапнярської громад. Це вже друга масштабна та вкрай необхідна хвиля підтримки завдяки ініціативі Володимира Гройсмана, Сергія Моргунова та Вячеслава Соколового. Підтримуємо кожного у такий важкий час та прагнемо вирішити усі важливі соціальні проблеми. Попереду ще багато роботи», – зазначив з цього приводу Юрій Василишен.

Юрій СЕГЕДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені