Два різні світи…

Хтось сидить в окопі і їсть сухий пайок або не їсть по декілька днів взагалі. А  хтось переживає, що пиво «Соrona» вже  по 49 гривень.

Хтось лежить поранений у лікарні без ноги і мириться з тим, як далі жити, а хтось злий на те, що його не випускають з країни, адже так хочеться відпочити на all-inclusion, бо так «устал от вайни».

Хтось всім селом збирає гроші на військову форму, аптечку, взуття для хлопця, що йде в армію, а хтось незадоволений, що не працює McDonald’s, адже так хочеться чізбургера.

Хтось мріє поспати без звуків обстрілів і не в окопі, щоб потім все життя не боятися грому та блискавки, а хтось обурений, що комендантська година з 23:00.

Хтось помре на полі бою, і його тіло витягнуть лише через декілька днів і поховають у закритій труні, а хтось скаже: «Я тебе туди не посилав…»

Хтось отримує гроші, боронячи свою країну, і все відсилає батькам, дружині, дітям, а хтось скаже : «Звичайно, їм за це по сто тисяч платять!»

Хтось помирає від спраги, а інший: «А чому кола не холодна?»…

Два  різні світи… різні. Але війна одна, одна для цих різних світів. І виграти її можна лише тоді, коли не буде цієї прірви. Перемогти можна лише разом!

Павло ПАШКОВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені