«Прощавай, «Док», прощавай, друже…»

…Гірким видався лютий для всіх українців, проклятий ворог приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. На превеликий жаль, не оминула біда і Цекинівський старостинський округ. Східний вітер приніс на своїх чорних крилах сумну звістку з Миколаївщини. Там 4 вересня 2022 року, поблизу села Новогригорівка, евакуйовуючи з поля бою своїх побратимів, смертю хоробрих загинув старший бойовий медик 2-ої мотопіхотної роти в/ч А2960, син, чоловік, батько, брат Вітинський Руслан Олександрович.

Народився Руслан 14 квітня 1983 року в с.Цекинівці. Навчався в місцевій школі, згодом вступив до Могилів-Подільського медичного коледжу. Після його закінчення працював у Цекинівській лікарській амбулаторії. Про Руслана говорили, що «він – лікар від Бога», який вмів не тільки діагностувати хворобу, а й зробити правильне призначення, вмів вислухати, поспівчувати.

У 2020 році Руслан Вітинський став на захист нашої Батьківщини. 2022 року був важко поранений в ногу. Пройшовши курс лікування, знову рвався на фронт до своїх хлопців, до своїх побратимів. Він не покинув їх, але залишив сиротами трьох діток – Руслану, Владислава та Улянку.

– Він віддав своє молоде життя за Україну, наш народ, рідну землю у важку годину лютої війни з росією. Він ніколи не був байдужим до долі своїх земляків і співвітчизників, був справжнім професіоналом у справі захисту Батьківщини, чуйним і надійним товаришем, турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, найкращим братом, – говорила на траурному мітингу староста Цекинівського округу Марія Домбровська.

Життя воїна обірвалось у 39 років. росія вбила Руслана Вітинського під час артилерійського вогню. Чоловік отримав осколкове поранення грудної клітки, несумісне з життям. Сильний духом, вольовий, мужній чоловік, справжній медик Руслан Олександрович не раз заглядав в очі смерті. Він на милицях оббивав пороги військкомату, аби знову стати у стрій.

Лише світлі спогади залишив по собі на землі новопредставлений воїн Небесного війська Руслан Вітинський.

7 вересня до будинку Вітинських прийшло дуже багато людей, щоб віддати шану загиблому захиснику, приїхали бойові побратими, односельчани від малого до найповажнішого віку приходили і ставали до «живого коридору».

В центрі села відбувся траурний мітинг. Слово перед згорьованою громадою мав міський голова Сергій Гаджук, який особливо закцентував увагу на тому, що на війні загинув медик, який пішов туди, аби рятувати життя, лікувати поранених. Очільник громади попросив усіх сьогодні спільно розділити горе родини, глибоко поспівчував сім’ї, а особливо діткам, яких у Героя залишилось троє.

– Давайте будемо триматись разом, тому що ми одна велика сім’я. Плакати – тільки разом, сміятись – теж разом. Війна закінчиться нашою Перемогою, в цьому навіть сумніву нема. Такі Герої, як Руслан, помирають недаремно, вони віддають життя за мир у наших домівках, за посмішки на наших обличчях. Слава Україні, слава нашим Героям і вічна пам’ять!

Слово перед родиною та присутніми також мали заступниця голови Могилів-Подільської РВА Ганна Сінчак, директорка Цекинівської школи Тетяна Шарко, колишній сільський голова Ірина Рачковська, чий син теж сьогодні захищає Україну, настоятель Святомиколаївського храму с.Северинівки отець Василь. Кожен згадував прижиттєві моменти, епізоди спілкування та тверду позицію громадянина, односельчанина, професіонала Руслана Вітинського. Те, як він любив і ніс в житті свою основну місію – рятувати людей, те, як вмів об’єднувати навколо себе, те, як любила його сім’я і громада.

Так, сьогодні, тут і зараз, кожному раз і назавжди потрібно визнати і сказати, в першу чергу собі: росія – наш ворог, немає добрих росіян, бо від їх рук на передовій сьогодні гине наш цвіт нації… У свіжих могилах, на яких майорить Державний Прапор, спочивають найкращі сини і доньки України, що не ховались, «не косили», не купували «липові» довідки, не прикривались дітьми…. Цими Героями керувало лише переконання: «Хто, як не я?»… Пам’ятайте про це кожного ранку, йдучи на роботу, п’ючи каву чи обіймаючи або ж вкладаючи спати дітей…

Висловлюємо щире і сердечне співчуття усім рідним і близьким полеглого Героя, розділяємо з вами біль непоправної втрати. Руслан Вітинський назавжди залишиться в пам’яті вдячних земляків, в історії Ямпільщини і всієї України. Вічна шана і вічна слава!

З газети «Ямпільські вісті»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені