«Геть від Москви!»

Не хочеш дистанціюватися від будь-якої російщини? Виходу немає, мусиш!

Є таке поняття «тема закрита». Це коли з певної теми висловлено все і додати нема чого. Мені здавалося, що тема російської культури в Україні, принаймні для мене, закрита.  Але ні. Днями в мене сталася гаряча дискусія з цього приводу.

«Детонатором» дискусії стали події навколо музею Булгакова в Києві. Емоції фонтанують, як гейзери у Єллоустоунському парку. Бризки окропу летять на всі боки. Коли дійшло до особистих образ, я зрозумів, що треба поговорити на цю тему ще. Власне тут, на шпальтах газети, були надруковані дві мої статті щодо російської культури: «Вбивча неміч російської культури» та «Рускоязичнікі з гранатою».

В першій статті розглядалася сильно перебільшена роспропагандою «загальнолюдська цінність» російської культури, а в другій – суто юридичний бік проблеми, що витікає з російського законодавства, яке фактично вимагає вбивати за російську культуру.

Виявляється, брехлива теза про виключну величність російської культури намертво закарбована в оброблених дустом радянської освіти мізках і не змивається навіть кислотою здорового глузду. Доведеться поговорити на цю тему ще раз. Отже, мистецький та юридичний аспект вже були обговорені, варто обговорити ментальний.

Розпочнемо здалека – зі способу пізнання дійсності, що нас оточує. І вдамося до теоретичного порівняння. Припустимо: є дві біологічні істоти, що хочуть порозумітися. Обидві істоти розумні, рівень розвитку розуму в еволюційному сенсі приблизно однаковий. Але одна істота пізнає світ виключно за допомогою зору, а інша – за допомогою нюху. Мозок кожної з істот на основі даних, які він отримує, створює певну картину навколишнього світу. В обидвох випадках ці картини гранично об’єктивні. Але водночас ці картини не мають між собою нічого спільного. Бо не мають нічого спільного сенсорні апарати цих істот, які отримують ззовні первинну інформацію.

І виникає питання: який шанс у цих істот порозумітися? Правильно, жодного. Це дуже спрощена модель неможливості порозуміння з росіянами через різницю у світосприйнятті. Різні науки будуть використовувати різний термінологічний апарат для описання цього явища. Соціологи будуть говорити про соціо-культурні коди, психологи – про архетипічні різниці, філософи – про світоглядні особливості. Ми не науковці, ми складних дефініцій не застосовуватимемо. Нам важливе усвідомлення простого факту: порозуміння, навіть при обопільному бажанні, не завжди можливе з цілком об’єктивних причин.

А тепер ще раз до російської культури і російської мови. Тут я маю дещо пояснити про самого себе. Мої погляди на все російське можуть справити враження граничного антиросійського радикалізму. Так-от, це помилкове враження. Моя родина за радянських часів була в побуті російськомовною, більшу частину життя ми розмовляли російською, я вчився у російськомовній школі і починав писати вірші російською мовою. Грав у симфонічному оркестрі Чайковського і Свірідова. До того ж половина моїх етнічних коренів з росії. Тобто я не є органічним українським націоналістом, що всотав відповідні переконання з молоком матері. Ні, мої нинішні переконання є результатом спостережень та систематизації фактів. І я зовсім не голослівно стверджую, що треба винести все російське за двері і вимити хату. Я це стверджую тому, що дуже добре їх відчуваю, знаю їхній спосіб мислення і спосіб взаємодії з оточуючим світом.

Росіяни зробили з мови і культури зброю. Вони перетворили мову і культуру на зброю не тому, що їх хтось цьому навчив. Вони так чинять із будь-яким предметом, що потрапив їм до рук: спочатку дивляться, чи можна цим когось вбити, а потім – чи можна це використати для чогось іншого. В них свідомість сконструйована так.

Не я автор цього відкриття. Про це дуже аргументовано пише Олександр Дугін, той самий, дочку якого нещодавно підірвали. Дугіна часто вважають автором концепції «руского міра». Але я не згоден. Дугін – нічого не створював, не вигадував. Він сумлінний дослідник феномену «руского міра», його варто було б називати «дугінізм». За аналогією з дарвінізмом, бо Дарвін теж не вигадав еволюцію, а дослідив і описав її. Тут буде доречно привести цитату з праць цього дослідника: «Росіяни вбивають вас не тому, що погано до вас ставляться, а тому що дихають так, відчувають так, рухаються так». І не сумнівайтеся, цей вислів є науково встановленою істиною, а не пропагандистським гаслом. Дугіну треба вірити, він дуже добре знає суспільство, в якому живе.

Отже, ми не можемо «вимкнути» війну. Усі вимикачі на тому боці. Ми можемо лише перемогти, і ця перемога припинить війну. Наша поразка війну припинить теж, але для нас це позбавлене сенсу, бо тоді ми будемо фізично знищені. Росіяни ведуть цю війну не для того, щоб «з’єднатися з братами». Єднання – недолугий міф тамтешньої пропаганди. Росіяни мають на меті очистити нашу територію від нас. 

Ми не зможемо з ними порозумітися ніколи, тому що ми докорінно по-різному бачимо світ. Для нас китайська ваза 8-го сторіччя – це витвір мистецтва, яким треба у захваті милуватися, а для росіян – це, в першу чергу, предмет, яким можна розбити вам голову.

 Булгаков для нас взірець світоглядної прози, а для росіян – привід напасти на нас через те, що Булгаков жив у Києві. Для нас Чайковський – це чудова музика, а для росіян – привід атакувати Браїлів, бо Чайковський саме там написав багато своїх творів.

Ми будуємо Запорізьку атомну електростанцію, щоб отримувати електроенергію, росіяни розглядають її виключно як міну уповільненої дії для знищення нас.

Дуже важливо робити з фактів правильні висновки. Коли росія розпочинала війну проти Сирії,  на соловйово-скабєєвських шоу кричали, що на святкуванні трьохсотріччя дому Романових було присутнє священство саме сирійської православної церкви і тому Сирія… це російська земля.

На тверезий погляд – це якийсь захмарний ідіотизм. Але не треба оцінювати аргументацію росіян на тверезий погляд. По-перше, там мало хто має тверезий погляд, а по-друге, треба розуміти, що російська колективна підсвідомість так налаштована: вона у всьому шукає передусім привід вас знищити. Не можете собі уявити, як це може бути? Якщо ви не етнічний росіянин, то і не зможете, і не намагайтеся, просто прийміть це як факт. Таке усвідомлення буде корисним для вашого здоров’я і збереження життя.

Звісно, хтось мені заперечить, мовляв, росіяни не такі, їх зіпсувала пропаганда. Частина правди в цьому є, пропаганда їх точно не покращила. Але пропагандою неможливо вкласти у свідомість індивіда те, що протирічить природі індивіда. Інстинкт канібала можна придушити, можна роздмухати. Але не можна перетворити на канібала травоїдну істоту, як не можна примусити стати травоїдним хижака. Ніколи ніякими освітніми, виховними чи гуманітарними заходами ви не вилікуєте росіян від спадкової, органічно притаманної їм нелюдської жорстокості. Можливо, їх колись змінить еволюція, але ми не можемо цього чекати.

Отже заради виживання, винесіть за двері все російське, провентилюйте хату і вимийте підлогу. Російська культура не є токсичною сама по собі. Але росіяни рано чи пізно прийдуть до  вашого житла і вб’ють вас, якщо там буде російська культура і російська мова. Тільки не подумайте, що я расист або ксенофоб. Не всі вони людожери, серед них є виключення, і серед моїх друзів є чистокровні росіяни. Я з цілковитою симпатією ставлюся до росіян, тим більше, що ми родичі. Просто усвідомлювати їх природу варто для власної безпеки. Ведмідь – дуже симпатична істота, але краще, щоб між ним і вами були міцні грати.

Чи є в моєму тексті «художні» перебільшення? Якщо і є, то дуже небагато. А ті жителі Бучі, Ірпеня, Маріуполя, в яких росіяни відібрали життя, я думаю, навіть вважали б мої слова  занадто м’якими.

Є таке китайське прислів’я: рана загоїлась – про біль забув. Наші рани гоїтися ще не починали.

   Дмитро ДІДКОВСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені