Щоб доля крильми обіймала

Їхала у чуже місто, мов наполохана птаха. Серце все ще непокоїлось, здригалось, а душа, повна незагойного болю, жадала тиші. Боялась заснути –  аби знов не опинитись у несамовитому  гулі ворожих ракет і бомб.

Пекучі думки наздоганяли одна одну. 40 днів під окупацією – ані окрайця хліба, ані ковтка свіжого повітря. Коли вже  нарешті  почула  рідний  український говір на блокпостах – заплакала, як врятоване від хижака маля.

Так згадує свої минулі дні уродженка села Краснопілля, що на  Сумщині, Світлана  Соляник. А Вінниця для неї – то острівець  давньої надії. 10 літ тому, захворівши на цукровий діабет, дівчина  втратила зір. У місті над Бугом у регіональному  Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю є її рятівники, давно  про них чула. Отож, одважилась  тут опановувати професію оператора  комп’ютерного набору.

Про те, як їй живеться нині, розповідає з теплотою у голосі. Зізнається, що не сподівалась на таку щиру увагу медперсоналу, викладачів, покоївок, котрі заміняють батьків, стають воістину рідними. Знає, що сюди поспішають люди з багатьох куточків  України.  Про Вінницький  Центр «Поділля» найкращі  відгуки.

У чому секрет популярності цього закладу? Цікавлюсь у заступника директора з медичної частини М. Л. Старинець. Вона зі славної династії лікарів, знана у Вінницькому  краї, як фахівець високого класу, а пацієнти називають її своїм ангелом-охоронцем.

 Ось що розповідає  Майя  Леонідівна:

– Центр  «Поділля» – це державна  установа Міністерства праці та соціальної політики  України. Особливе  розкрилля нашого колективу відбулось за роки минулого десятиріччя, коли директором став керівник-новатор, людина світлої душі Роман  Леонідович Штогрин. Властивий йому виважений підхід до всього, зокрема  до підбору кадрів, зміцнення матеріального потенціалу дали можливість з допомогою державної підтримки значно розширити спектр послуг із комплексної реабілітації людей з обмеженими можливостями.

В нашій установі все спрямоване на забезпечення комфортних умов для лікування, навчання, проживання, харчування, культурного відпочинку підопічних. Ми проводим  медичну реабілітацію, фізичну, професійну, трудову та  інші. А віднедавна допомагаємо  адаптуватись до  життя і діткам з інвалідністю. Як медик, зазначу, що опікуємось людьми, які мають різні захворювання. Наші лікарі, медсестрички – фахівці досвідчені, чуйні. Адже не випадково обрали собі професію, в основі якої доброчинність і любов. Серед них спеціаліст з лікувальної фізкультури  С.О. Скеба, практичний  психолог Н.В. Сугак, медсестри О.С. Телюх,  І. Ільницька, масажистка Н. Хонякіна та багато інших.

Батьки підопічних  Центру «Поділля» розповідають, що тут медичні працівники здатні творити дива. Так, важко хворого Петю Домінського, що  з Миколаєва, не наважувались приймати фахівці жодного регіонального реабілітаційного  центру. А вінницькі рятівники допомогли йому піднятись на ноги, залучили до спорту, загалом до активного способу життя.

 17-річного юнака, який відмежувався від світу, не розмовляв, згорьована  матуся привезла з Вінницького району з останньою надією. Найбільше опікувалась хворим практичний психолог Наталя В’ячеславівна Сугак. І поволі  розпогоджувалось на душі у юнака. Він таки заговорив. Захопився малюванням, потягнувся до гурту однолітків…  

Як переконливо сказав хтось з мудреців: «Насолоджуватись щастям – велике  благо, а володіти можливістю давати його іншим – ще більше».

Тож віддає свою безкорисливу любов людям важкої долі, як власним дітям, керівниця відділення професійної реабілітації Світлана Давидівна Лещенко. Запалює інших на доброчинність. Ця жінка повна кипучої енергії, щирої приязні. Здається, усе довкола неї обертається, вирує, живе світлими сподіваннями. Очолюваний нею колектив залучає до набуття робітничих професій  людей з інвалідністю, допомагає їхньому працевлаштуванню.

Загалом Центр «Поділля» здійснює безкоштовну підготовку за 26- ма професіями. «Найкраще вчаться в тих, кого люблять», – наголошує керівниця. Вона із задоволенням повідала про закоханих у свою справу викладачів.

Понад 3 десятки літ трудиться на педагогічній ниві з повною віддачею своїх знань і сил Оксана Миколаївна Грабовська. І  молоді, і літні її  учні стверджують, що вона  – уособлення сердечної мудрості, обдаровує своїх підопічних материнською ласкою. Викладачка готує операторів комп’ютерного набору. А чого лише варте для людей на візках знайомство з Інтернетом. Це для них віконце у широкий світ: це аудіокниги, фільми, розкіш спілкування. В цій групі лад і  взаємодопомога. О.М. Грабовська разом зі своєю молодшою колегою О.П. Косовець розробили унікальну програму для тотально незрячих в умовах групового навчання.

 -Ми гордимось своїми талановитими слухачами, – говорить Оксана Миколаївна, – зокрема, надзвичайно здібною, рішучою, незламною  С.Соляник, яка зі стражденної  Сумської області. Вона заряджає нашу групу, наполегливістю, жагою до знань. Опанувала у нас комп’ютерну справу енергійна вінничанка, поетеса і співачка І.Дземух. Успішно навчався тут літератор із Мурованих Курилівців А. Ліщенюк, який сам лікує людей своїм гумором, запальним словом. Отож, і ми зачерпуємо від своїх обдарованих випускників снаги і мужності, життєдайної сили.

Справу собі до душі лише протягом цього року обрали близько сотні осіб з обмеженими можливостями. Колишні випускники пишуть листи вдячності працівникам  Центру, котрі допомагали їм розправляти крила.

Віршовані присвяти отримують і викладачі Г.О. Сотнікова, Л.О. Шевчук. Примагнічує до себе молодь досвідчений майстер своєї справи О.Б. Юдін. Навчає своїх підопічних, майбутніх фотографів зупиняти щасливі миті життя. Хто ж не мріє про них, не жадає їх?

Варто сказати, що Центр «Поділля» єднає і долі тих, хто роками вимолював у Бога свою надійну половинку. Саме тут зустріли своє світле кохання і херсонці Едуард та Світлана. Вже світять цьому славному подружжю дорогими  зоринками очі їхніх синочків. Під час війни сім’я переїхала на милу серцю Вінниччину. Молоді батьки, як голуб і голубка, вміють затуляти своїми крильми від бід і тривог рідних діточок, розпогоджувати над усіма небо любові.

Галина КРАВЧУК

На фото: сумчанка С.Соляник і вінничанка Г. Нестерова.        

 Викладачка О. Грабовська зі своїми вихованцями – вінничанами Ю. Млодзяновським та І. Рябко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені