Петро Струсевич: «Наш труд в полі – теж сила…»

Фермерське господарство «Велес Віта» – одне з трьох в Мурованокуриловецькій громаді, де у сівозміні культур залишилися цукрові буряки. Цього року вони займають тут 370 гектарів. Ця площа – на рівні попередніх років, а от врожайністю в Попелюхах не можуть похвалитися. І не вина в цьому  місцевих трудівників – погодні умови підвели людей.

  • –                  В період активного росту рослин у нас три місяці не було дощів, кругом випадали опади, а наші поля обминали, –  каже керівник господарства Петро Павлович Струсевич. – Хоч ми й так все робили, аби «витягнути» врожай – внесли органіку під оранку, підживлювали мінеральними добривами, боролися з бур’янами і хворобами рослин. Сьогоднішніх 450 центнерів з гектара можна цілком прирівняти до торішніх шестисот. Впродовж останніх п’ятнадцяти років ми не збирали менше 550-600 центнерів, бувало й значно більше, але ж не все і не завжди виходить так, як того хочеш ти. Та головне в тому, що наш труд в полі – теж сила. А сила допомагає подолати труднощі, зберегти впевненість у нашій спільній перемозі над сьогоднішніми окупантами.

Того дня, на Святу Покрову, разом із старостою Попелюхівського старостинського округу Майєю Поповою ми побували в урочищі «Третій горб», де якраз розпочали збирання цукристих. Поки візуально прикидали, в який бік «поплив» гонами комбайн, звернули увагу на кагат буряків, що пірамідою притулився до дороги з твердим покриттям. Навіть здалеку було помітно, що корені не надто великі за розмірами. Майя Андріївна зауважила, що попередніми роками у «Велес Віті» родили значно більші буряки – по п’ять-шість кілограмів, що не могли вміститися в копачі.

  • Зверніть увагу на поле – зовсім немає втрат. Видно, добре відрегульована техніка, мабуть, досвідчений механізатор працює. А ось і комбайн на горизонті з’явився.

На наше приємне здивування, комбайнером виявився досить молодий чоловік. Знайомимося. Він представився Сергієм Луценком. І додав – син Василя. «Мені 33 роки, а моєму напарнику Сашкові Лозовенку ще менше – 29. Ми з ним куми і разом приїхали з Тульчина в Попелюхи у відрядження. Кожен день міняємося технікою – то я на комбайні, а він на навантажувачі, то навпаки. Це наш другий сезон роботи у «Велес Віті». Торік теж тут жнивували на цукрових буряках. Нам створили дуже гарні побутові умови для проживання і відпочинку. Хоча часу на це немає. Трудимося весь світловий день, та ще й ніч прихоплюємо. Ми ж сюди приїхали  працювати, а не провітрюватися на природі».

Сергій Луценко та Олександр Лозовенко – представники колективу ФГ «АгроРус», яке очолює в Тульчині Руслан Федоров. Я поспілкувався з ним по телефону. І ось що він розповів.

  • З Петром Павловичем Струсевичем ми знайомі два роки. І я мав нагоду побувати в його господарстві. Щиро захоплююся масштабним розмахом «Велес Віти». Керувати таким потужним комплексом в сучасних умовах не кожному під силу, а він успішно справляється. Якби було більше таких керівників, то був би порядок в Україні. У своєму господарстві ми не вирощуємо цукрові буряки, але маємо три імпортних комбайни і два навантажувачі, от і даємо в оренду їх тим, у кого є потреба.

Возять буряки з Попелюх за 150 кілометрів в один бік на Городківський цукрозавод. Минулого літа Петро Струсевич вів перемовини з молдавськими підприємцями, аби постачати за Дністер свою сировину на переробку. Але виникли проблеми з таможнею, і з доброго задуму нічого не вийшло.

  • За день встигаю зробити лише дві ходки на завод, – каже водій Микола Данилюк. – Везу своїм МАЗом 19 тонн, дороги не скрізь добротні, місцевість дуже горбиста, витрати пального просто вражаючі, а що зробиш, до молдавського берега було б майже вдвічі ближче. Зате на заводі в Городківці черг немає, на розвантажування витрачаю не більше п’ятнадцяти хвилин, з ніякими паперами не маю справ – все за електронною картою: і зважування, і тарування, і заправка.

Неподалік урочища «Третій горб» працювали два агрегати на підготовці грунту на сівбі озимого ячменю. Про це розповів агроном Олександр Охота.

  • Ми вже вийшли на фінішну пряму – у визначені строки впоралися із сівбою озимої пшениці, жита, а зараз завершуємо сівбу ячменю. Тут нам погода посприяла. Дощі, які пройшли два тижні тому, забезпечили необхідний запас вологи для проростання зерна і вкорінення рослин перед зимівлею.

Віктор ЗЕЛЕНЮК

Мурованокуриловецька громада

Фот автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені