У кабінеті старости займаються… діти

Ця будівля на ринковій площі в центрі села Обухів ще здалеку вабить зір своєю ошатністю. Добротними євровікнами дивиться вона на дорогу, а довкола на клумбах підставляють сонцю свої голівки пізні осінні квіти. У будинку – офіс старости Обухівського сторостинського округу Василя Гука, місцеве поштове відділення, а з недавнього часу ще й місце для гурткової роботи, де заняття з дітьми проводить переселенка з Донецької області Ірина Павлюк.

Ірина Петрівна родом з цього села. Тут закінчила дев’ять класів місцевої школи, тут проживають її батьки. Саме сюди під час масової евакуації з Донеччини і приїхала вона разом із двома дітьми, а чоловік долучився до сім’ї трохи пізніше. Зараз він працює у Могилеві-Подільському, а дружина знайшла собі волонтерську справу, споріднену з попередньою роботою.

  • До війни я очолювала колектив центру надання соціальних послуг Білозерської міської ради, – розповідає Ірина Павлюк. – 24 лютого життя кожного українця безповоротно змінилось, в тому числі і для моєї родини. У квітні поточного року ми змушені були з дітьми та знайомими перебратися до моїх батьків. Приїхали сусіди, родичі, куми – всіх шістнадцять чоловік. Спочатку тіснилися у батьківському просторому будинку, а тепер розселилися по інших порожніх будинках села. Тут ми не стали «нахлібниками» для моїх земляків, а з перших днів намагалися «вписатися» у сільське життя – допомагали з прибиранням на кладовищі, займалися ремонтом спортзалу школи, плели маскувальні сітки для потреб наших захисників. 

Я запропонувала старості свої послуги роботи з дітьми. Спочатку, коли було тепло надворі, ми проводили багато часу на дитячому майданчику – грали з ними у різні ігри, але з настанням холодів у мене виникла ідея згуртувати більше дітей та проводити час з користю. Василь Арсентійович підтримав мій задум та надав свій робочий кабінет для проведення занять.

З жовтня ми зустрічаємося кожної суботи. У нас різна вікова категорія – від 6 до 15 років, діти села та ВПО. Весь матеріал для проведення купую за власні кошти. Дуже хочеться подарувати якнайбільше позитивних емоцій моїм юним друзям, показати, що можна робити у вільний час від навчання та трішки відволікти їх від гаджетів.

 За цей час я провела майстер-класи, настільні ігри та квест. Діти від таких занять дуже задоволені, батьки телефонують і дякують за мою роботу, а дітки постійно з нетерпінням чекають наступних вихідних.

Віктор ЗЕЛЕНЮК

Мурованокуриловецька громада

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені