Яке ж його справжнє ім’я?

Чимало вигадок і недостовірних даних міститься в різних джерелах, зокрема й у Вікіпедії. Варто одному з авторів цих вигадок подати історію тієї чи іншої події або українського діяча, як цю інформацію підхоплюють інші. Мова йде про знаменитого художника XIX століття Яна Засідателя, який народився 13 листопада 1833 року в селі Крикливець Крижопільського району (колишнього Ольгопільського повіту Подільської губернії) в сім’ї Петра Засідателя, який мав своє поле, коні, воли та вітряного млина.

Батько художника Петро Засідатель був правнуком знаменитого судового засідателя Крикливецького козацького коша. У Петра Засідателя було п’ятеро дітей: Феодосія, Василь, Яків, Герасим та Іван. Оскільки Петро був заможним селянином-середняком, він дав змогу двом синам – Василеві та Якову – здобути вищу освіту з медицини та ветеринарії. Василь став працювати в Бершаді й був знаменитим лікарем, а його брат Яків також був відомий як ветлікар. Третій брат Герасим був хорошим господарем, як і батько Петро.

А найменший Іван мав хист до малювання. Уже в дитячі роки він намалював пейзаж рідного Крикливця та портрети близьких йому людей. Це зацікавило одного з польських магнатів Зенона Бжозовського, який на той час мешкав у селі Соколівка і мав свій маєток. Він запросив юнака до себе на роботу, і молодий художник дав згоду. Талановитий Іван працював з повною наснагою і малював усе, що йому замовляв Зенон Бжозовський. Спостерігаючи за майстерністю юного художника, Бжозовський казав: «Який ти Іван? Ти Ян! Та ще й з благородної козацької сім’ї. Іван – хлопське ім’я, а Ян – це краще ім’я, і ти повинен підписувати свої картини як «Ян Засідатель».

Іван погодився. Із кожним днем у нього з’являлося все більше картин. Одні з них були досить вдалі, а інші посередні. Оскільки молодий художник працював на той час у заможній Соколівці, він взяв собі псевдонім «Соколенко», тобто житель села Соколівки, і ряд своїх картин підписував псевдонімом «Ян Соколенко».

Нині в селі Крикливець та селищі Крижопіль проживають правнучки його брата і сестри – Марія Іванівна Сидюк (дівоче прізвище Засідатель) та Любов Іванівна Швець (дівоче прізвище Мартинюк), мати якої була внучатою племінницею Івана Петровича Засідателя. Про свого відомого прапрадіда вони добре пам’ятають і пишаються цим знаменитим прізвищем – Засідатель. До речі, в Крикливці не було жодного прізвища Соколенко.

Після так званих жовтневої революції та громадянської війни Зенон Бжозовський вирішив залишити Соколівку і переселитись у Варшаву, й оскільки в нього не було дітей, він запропонував Івану Засідателю поїхати з ним. Художник дав згоду і опинився в Польщі.

Бжозовський на той час уже хворів і швидко помер. Про талант українського художника під ім’ям «Ян Засідатель» знала вся Європа, і Академія мистецтв Франції запросила Івана Засідателя в Париж, надала йому житло та роботу. Там молодий художник одружився і в листі до свого старшого брата Василя, що мешкав у Бершаді, запропонував і йому переїхати разом із сім’єю до Парижа.

Василь відгукнувся на пропозицію молодшого брата, і згодом вони зустрілись у столиці Франції. Василеві теж було надано житло і роботу, він у Парижі став знаменитим лікарем.

Про талант Івана Петровича Засідателя дізналась Академія мистецтв Італії та запропонувала йому роботу і житло в Римі. Іван із задоволенням переїхав до Італії. Там він намалював ряд картин, а з часом повернувся до Франції, щоб мати змогу зустрічатися з братом і розмовляти про рідне Поділля, своє село Крикливець та Україну, адже нею він жив весь час, і мальовнича природа України допомагала йому у творчості. Про це художник писав у листах до братів Якова та Герасима і сестри Феодосії, які весь час проживали в Крикливці.

Помер Іван Петрович Засідатель у поважному віці в Парижі. Оскільки спілкування за часів більшовицької влади було неможливим, то про сім’ю Івана Петровича та його брата Василя мало що відомо його правнукам, але пам’ять про свого знаменитого прадіда вони зберігають.

А у Вінницькому обласному художньому музеї є ряд картин Івана Засідателя: «Собор святого Петра у Римі», «Портрет князя Сангушка», «Портрет сільської дівчини», портрети Якубовської, Камілли Русановської, капуцина Зефірина, єпископа Симона Марцина Козловського та «Жіночий портрет».

У наступному році відзначатиметься 190-річний ювілей з дня народження нашого видатного земляка Івана Петровича Засідателя.

Світлана НОМІКОСОВА

м. Одеса

P.S.: Редакція «Вінниччини» вважає доречним також навести іншу версію відомостей про останні роки життя Яна Засідателя. Чимало джерел, спираючись на дані вінницьких архівів («Список домовладельцев о взимании налогу с недвижимых имуществ за 1888 год», список вінничан, що мають право бути присяжними засідателями за 1893 рік тощо), стверджують, що художник після повернення з-за кордону жив і працював у Вінниці, мав у місті будинок десь між вул. Соборною та Південним Бугом. Помер від холери 2 серпня 1893 р. у 59-річному віці, похований на старому цвинтарі на Калічі, проте могила була знищена разом з іншими у 1930-х роках під час закладання центрального міського парку…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені