5 Січня | 2016 | 17:06

«Мамо, а так буває?»

Як вінницькі «бджоли» різдвяний «мед» розносили

Те, що Вінниця – «столиця» волонтерів, знають усі. Й усі, без винятку, волонтерські спілки привітали (корисними, потрібними, смачними подарунками) з Новим роком та Різдвом українських бійців, а також їх родини, їх діток удома.

Участь у святковій акції взяли й «кулінарні бджоли». Дівчата, котрі в будні готують для атошників сухі борщі, вітамінні суміші, печиво та інше, організували збір різдвяних подарунків для дітей, чиї батьки або воюють, або, на жаль, загинули за Україну. Задумка вдалася: малеча отримала не якісь там чергові пакуночки з дешевими цукерками (хоч солодощів також не бракувало), а омріяні іграшки, спортивні знаряддя, гарні обнови й книжки.

«Бджілкам», розповіла їх командир Тетяна Власюк, довелося «політати» по всій області, щоб встигнути в кожну підшефну родину. Та це були приємні, дуже приємні клопоти!

Дмитрик Мушта – хлопчик спортивний та енергійний. Таким його виховував тато, якого, на жаль, вже немає. Йому Дід Мороз з помічниками привезли шведську стінку, розмальовки, фломастери, цукерки… А також гостинець від українців з Лондона – курточку, рукавички та багато інших речей. Настуні Шірпал «феї» вручили ляльку, червоне платтячко, набір для малювання й багато смаколиків… Юрко Ліпський не міг оговтатись від щастя, коли отримав спортивні ковзани й шапочку та рукавички з Лондона… Ще одна Настуня, Білошкурська, хоч і замовляла Дідові Морозу всього лиш карту пам’яті для телефону, одержала до неї на додачу гарненьку флешку, тістечка, цукерки і фломастери… Златі Зулінській подарували костюмчик (його волонтери привезли аж із Польщі), гарнюні черевички, шапочку й торбу солодощів… Три сестрички, Аня, Єва та Катруся Бондарчуки, тато яких воює на Сході, витягли з торби по ляльці, мольберт для старшої, розмальовки, фломастери й, звісно ж, цукерки… А Дмитрику Павлюку, якому немає ще й року, «під ялинку» поклали столика для годування, розвиваючі іграшки й чималеньку посилку із Лондона. Це – далеко не всі різдвяні дива, які здійснили волонтери.

Не минулося без сліз. Одна дитина розплакалась, коли отримала мобільний телефон… Часом не стримували сльози й самі дарувальники: коли, наприклад, хлопчик із багатодітної сім’ї, яку, буквально, засипали гостинцями, все допитувався в мами: «Ма, а так буває?».

У зборі подарунків взяло участь багато добровольців, каже Тетяна Власюк. Одні купували іграшки та речі, про які просили діти, інші – перераховували кошти… А ще ж разом із сюрпризами до кожного в домівку прийшов «справжній» Дід Мороз, за що батьки окремо дякували.

 

Ростіть здорові, діти захисників. Будьте щасливі, усі діти України.

Автор: Інна МЕДВЕДЄВА
Розповісти друзям: