8 Вересня | 2016 | 16:04

На що впливає гребінь?

Деякі «прикраси» в домашніх птахів та інших тварин впливають на їхню продуктивність, здоров’я та життєздатність. Наприклад, про те, як форма гребеня впливає на розмноження курей, пише генетик-селекціонер Лейла Степанова.

Виявляється, півні з трояндоподібним (шишкоподібним, шишкатим) гребенем менш продуктивні татусі, ніж ті, що мають зубчастий (листоподібний) гребінь. Але це стосується лише гомозиготних (чистих) шишкатих півнів, тобто тих, в яких обоє батьки були «чистокровними» шишкатими. Якщо ж один із батьків шишкатого півня мав листоподібний гребінь, то такий півень має нормальну продуктивність.

Справа в тому, що ген шишкоподібного гребеня зєднаний з геном нижчої статевої активності та слабшої життєздатності сперматозоїдів. Тому іноді можна зустріти таке явище: господар з року в рік відбирає для розмноження лише птицю з трояндово-шишкатим гребенем (бо гарні), і згодом помічає, що заплідненість яєць знижується. В такому випадку «освіжити кров» допоможе новий «султан у гаремі» з простим зубчастим гребенем.

Подібні проблеми мають і безхвості кури (араукани, дрентські, арденнер), у яких можуть бути зрощені хвостові хребці та недорозвинуті мязи, відповідальні за «кохання». Тому безхвостого півня породи араукана краще парувати з куркою хвостатого різновиду цієї ж породи. Звісно, кількаметрові хвости півнів породи фенікс теж заважають у сімейному житті.

Так само не дуже плодовиті й так звані куропері півні - ті, в яких прямий курячий хвіст. Це стосується, наприклад, декоративної породи себрайт, у півнів якої забагато жіночих гормонів. Звісно, для підвищення плодючості їх можна схрещувати з іншими декоративними карликами, але гібриди вже не матимуть такого незвичного оперення.

А ген чубатості в деяких порід (гудан, султанка, польська, кревкер) поєднується з геном мозкової грижі. На місці прикріплення чуба у них буває дірка в черепі (як тімячко у немовляти), яка іноді не заростає. І якщо якийсь хуліган сильно клюне в голову такого чубатого красеня, може стати на одного красеня менше.

До речі, ген чуба в деяких порід качок може бути летальним (тобто смертельним) або напівлетальним. Тобто якщо спарувати великочубу голандську чи французьку качку з таким же великочубим качуром, то частина їхнього потомства (у кращому випадку - чверть) загине ще в яйці. Тому хтось один із батьків має бути безчубим, і тоді половина каченят матиме чуби, половина не матиме, але всі будуть живі-здорові.

Детальніше читайте в газеті "Вінниччина" за 2 вересня.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: