11 Жовтня | 2016 | 09:04

Пісні на слова незабутньої Саші

лунали в будинку культури села Якушинці під час вечора пам’яті юної письменниці, яка залишила цей світ 15-річною.

Разом із піснями, створеними на вірші Олександри Бурбело композитором і співаком Ігорем Шубертом, учасники зібрання читали твори Олександри та присвячені їй вірші, згадували короткий та яскравий шлях цієї незвичайної дівчинки.

Олександра Бурбело народилась 1 січня 1998 року у Вінниці. Відмінно вчилась у 26-й школі, писала талановиті вірші, казки й оповідання, захоплювалась малюванням та фотомистецтвом. Перемагала в багатьох українських та міжнародних літературних конкурсах, друкувалась у часописах, листувалася з класиком дитячої літератури Всеволодом Нестайком, творила свої нові книги… І боролася з невиліковною хворобою. Їй пророкували велике творче майбутнє, але в жовтні 2013 року серце Саші перестало битися.

Олександра Бурбело - авторка семи книг, більшості з яких вона не встигла взяти до рук. Також посмертно, як виняток, її було прийнято до Національної спілки письменників України.

У вечорі памяті Олександри взяли участь її батьки Світлана Бевз та Сергій Бурбело (учасники добровольчого батальйону «Айдар», нині волонтери), дідусь Володимир Якович, друзі та рідні, класний керівник Оксана Клямчук, також письменники, артисти, учні та студенти, жителі села.

Добре слово про свою незабутню колегу мовили письменники Галина Рибачук-Прач та Вадим Вітковський - головний редактор журналу «Вінницький край», в якому друкувались твори Саші.

Пісню «Молитва за Україну» на слова Олександри Бурбело виконав жіночий вокальний ансамбль «Вербиченька» Зарванецького будинку культури, про «Вінницький музичний водограй» заспівав квартет «Дзвін» Подільського народного університету культури з Літина, а пісню «Небо України» співали солісти Якушинецького СБК Ігор Шуберт, Жанна Карпенко, Наталя Качан та Галина Кузьменко.

У фіналі звучала пісня на вірш, що став візитівкою Саші («Я лиш струна на арфі України», у виконанні народного ансамблю «Подільський колорит».

- За цей рік я почула більше десятка пісень на слова Олександри, її пам’ять вшанували встановленням меморіальної дошки на будинку, де проживала Саша, - схвильовано мовила її мама Світлана Володимирівна. - Буде встановлена ще одна - в школі, де навчалась юна поетеса. Її творчість вивчають у школах на позакласних читаннях... Звичайно, хотілося, щоб Саша була жива… Дуже багато лишилось недосказаних і недописаних рядків, але доля вирішила інакше. Низький уклін тобі, доню. Світла та вічна пам’ять! Мене не покидає відчуття тепла і якогось піднесення, ніби Саша була в цей час поруч з нами.

Детальніше - в газеті "Вінниччина" за 7 жовтня.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: