21 Лютого | 2017 | 11:24

«Мій син був патріотом»

Велелюдним маршем вшанувала вінницька молодь пам’ять полеглих Героїв Небесної Сотні. Участь у пам’ятній ході та мітингу взяли також родичі загиблих на Майдані.

Студенти та активісти молодіжних громадських організацій зібрались біля памятника Михайлові Коцюбинському та вирушили до майдану Небесної Сотні (колишня Театральна площа). Йшли з державними прапорами, смолоскипами, під бій барабану, проголошували патріотичні гасла, серед яких особливо символічними в цей день було «Герої не вмирають!». А попереду колони несли портрети героїв-земляків, загиблих на Євромайдані.

Пройшовши Соборною, влаштували на площі коло погруддя Тараса Шевченка віче з нагоди третіх роковин масового вбивства учасників Революції Гідності.Ведуча Ніна Бегас констатувала, зокрема, що революція не завершена, адже винні досі не покарані.

Пролунали біографічні відомості про загиблих Героїв Небесної Сотні - вінничанина Максима Шимка, жмеринчан Леоніда Полянського та Валерія Брезденюка, хмільничанина Юрія Нечипорука, Романа Оліха з Шаргородщини та тернополянина Олександра Капіноса, який жив у Вінниці. Згодом надали слово їхнім рідним.

- Вони були справжніми героями, були патріотами, - сказала мати Леоніда Полянського Людмила Георгіївна. - Такі молоді люди, перенесли такі жахи, були в самому пеклі, але, не зважаючи ні на що, не залишили Майдан… Мій Льоня був на Майдані з самого початку. Був побитий в голову, наклали 14 швів. Коли загоїлися його рани, знову був на Майдані. Він працював у Києві вахтовим методом - два тижні робота, а два тижні вільних, і він приїжджав додому…

А коли не приїхав, родина здогадалася, що він на Євромайдані. Не міг бути осторонь, згадує мати. Говорив: «А хто, як не ми?»… Із побратимами Леонід виносив поранених, виводив беркутівців, які відмовились іти проти народу…

- Йому треба було вийти на роботу 21 лютого, а він до останнього був на майдані, і 20 лютого вже був убитий... Мені за мого Льоню не соромно, він був патріотом, виховувався на родинному патріотизмі. Його дід пройшов війну, брат діда був льотчиком, збивав фашистські літаки і загинув. Коли дід розповідав моїм дітям, то Льоня це сприймав як належне… Це був такий син, біля якого я сподівалась доживати віка. Але мені його вбили. Отака наша влада була... І тепер я бачу, що інша влада не є такою, яка потрібна нам. Влада наша не думає про людей, вона тільки думає про себе…

Не бути байдужими, гуртуватись і памятати полеглих героїв закликав молодь брат Максима Шимка Павло. Про їхній приклад і про необхідність продовжувати боротьбу - з окупантами та з корупцією - говорили депутат обласної ради Володимир Барцьось, заступник голови військово-патріотичного клубу «Айдар» Андрій Мельничук, медик і волонтерка Людмила Бобровська, яка під час тих трагічних подій оперувала поранених у приміщенні Київської міської адміністрації.

Особливо емоційним був виступ сотника Майдану і добровольця батальйону «Донбас» Василя Любуні. Він сказав, що патріоти виконали свою роботу, свій обовязок на Майдані, скинувши бандитську владу. А коли виникла потреба, пішли на схід захищати Україну і там теж виконали свою роботу - зупинили наступ ворога. Чесно виконувати свою роботу мають і чиновники, бо народ і бійці слідкують за їхніми діями. Особливо гнівно боєць говорив про тих, хто має зиск від торгівлі на крові з окупантами…

Детальніше - в наступному номері газети "Вінниччина".

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: