27 Березня | 2017 | 10:38

Сильна жінка

Андрій закохав у себе не тільки Світлану, а й усіх її родичів. - Повезло тобі, - раділа за Світлану старша сестра. - Твій Андрій - ну чисте золото. Не те що мій Толька… Послала вчора ввечері за кефіром, а він пива приніс. А твій же геть не п’є, не палить… Такий завжди спокійний, уважний, турботливий… - Повезло, - підтакувала мати. - Хоч тобі, доню, пощастило, маєш нормального чоловіка…

Світлана й сама так вважала. Що витягла щасливий квиток: Андрій красивий, розумний, на роботі його цінують, кар’єра рухається вгору… І шкідливих звичок - ні одної, словом, зразковий, ідеальний чоловік.

«Це завдяки мені, - твердила Елеонора Леонідівна, свекруха. - Коли батько Андрійка пішов від нас до своєї лахудри, я собі слово дала, що виховаю сина справжнім чоловіком, а не козлом. Щоб усе умів робити - й випрати, і зготувати, бо жінці треба помагати, ми все-таки слабка стать…».

Так, Андрій насправді помагав. Але, як помітила з часом Світлана, в основному, своїй матері.

Спочатку свекруха кликала Андрія не так уже й часто - двічі-тричі на місяць. Потім частіше… А коли Світлана ходила вагітна, прохання про термінову допомогу сипались мало не щодня. «Сину, - бадьоро гукала у слухавку Елеонора Леонідівна, - в мене проблема, через півгодини чекаю!». Й Андрій, хоч і морщився, кидав усі справи та мчав до матері. Мчав, щоб перевішати картину, відрегулювати телевізор чи й просто - скуштувати дерунів, які матуся для нього насмажила.

...Історія повністю - в найближчих випусках газети.
Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: