11 Липня | 2017 | 17:16

Хресною ходою до Калинівського дива

традиційно пройшли віряни, архієреї та ченці на спомин про дивовижну подію, що сталась на краю Калинівки 94 роки тому. Участь у щорічному молитовному зібранні взяло також керівництво області.

За переказами, 7 липня 1923 року від Калинівки до Сальника їхали на возі двоє пяних червоноармійців. Один із них вирішив постріляти в 6-метровий хрест з іконами, що стояв край дороги. Коли куля потрапила в ікону «Розпяття», з плеча Спасителя потекла кров. Довколишнім жителям про це диво розповів їздовий, що віз солдатів, і вже за кілька днів до хреста почали приходити паломники, були навіть хресні ходи з Києва та Почаєва. А червоноармієць, кажуть, покаявся, та згодом йому відняло руку…

Звісно, радянській владі не подобалась така релігійна активність, і вже 1 жовтня прострелена ікона зникла, а в листопаді було знищено хрест. Переслідували також паломників та захисників святого місця.

І лише в 1993 році тут було встановлено новий дубовий хрест із розпяттям, поруч викопано криницю, згодом зведено каплицю біля хреста, скляну галерею над хрестом. Також у 90-роках УПЦ (МП) відновила традицію хресних ходів до Калинівського дива.

Митрополит Вінницький і Барський Симеон зазначив, що рік проявлення Калинівського дива, 1923-й, був на початку тієї «нової ери», під час якої церква зазнала гонінь і страждань.

- Священики і архієреї, монахи і миряни сотнями й тисячами були замордовані і вбиті за віру святу… Звичайно, безбожна влада намагалася знищити і це місце, як і місце хрестів у Йосафатовій долині, де того ж року на Маковея було явлення Божої Матері. Але тепер, в новітній історії, відновилося все те, що було сплюндровано, що було заборонено і здавалося забутим, - сказав митрополит, подякувавши також облдержадміністрації за сприяння в поверненні релігійним громадам будівель храмів, які були на балансі держави.

Духовенство з Вінницької та інших єпархій, черниці Браїлівського монастиря, ченці з Лемешівської обителі та сотні парафіян пройшли хресною ходою з центру міста від храму Параскеви до хреста. Несли хоругви та ікони, серед яких - Святогірську ікону Божої матері, що перебувала протягом тижня у церквах Вінниччини. На місці дива відбулись літургії, проповіді та урочиста трапеза.

- Перебуваючи на цьому святому місці, ми перегортаємо сторінки нашої історії і розуміємо, що в кожного покоління була своя місія. Були покоління, які будували храми, давали можливість людям вірити й любити. І, на жаль, були часи, коли руйнувались храми і святині. Сьогодні ми, в певній мірі, пожинаємо гріхи тих, хто це робив. І ми повинні дуже добре усвідомлювати, що нашими молитвами, повертаючи справедливість, ми творимо майбутнє нашої країни. Любов до Бога повинна нас всіх об’єднувати, - сказав у вітальному слові голова обласної державної адміністрації Валерій Коровій. - Маємо вірити, любити, молитися і все робити для того, щоб наші діти, онуки, наш український народ розвивався і будував нову, сучасну державу Україну.

Детальніше - в наступному номері газети "Вінниччина".

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: