27 Липня | 2017 | 11:03

Чекай на мене

...Олька підкорила його швидко, особливо не стараючись. Зачарувала навіть. Італійцю здавалося, досі він не жив, а животів. Навіть дружина, яка померла ще 10 років тому, не готувала йому стільки смачних страв. А попередні економки? Тільки й уміли робити бутерброди чи замовляти макарони з ресторану. А борщ? А голубці? А вареники? А ці, як їх… Налисники?.. Олька ж почувалася в рідній стихії. Вона завела курей, відгородивши трохи двору за будинком, й щодня робила своєму господарю пухкий, жовто-гарячий омлет. Поривалася й свинку завести, проте на ярмарку, куди привіз її Паоло, були сотні свиней, білі, чорні, плямисті, однак усі декоративні. «От народ, - бурчала Олька, повертаючись додому, - не знають, що таке людські свині». Коротше кажучи, сталося те, що мусило статися. Коли діти Паоло приїхали до батька на якесь там свято, він урочисто пред’явив їм документ, з якого випливало, що ця заробітчанка, ця селючка, ця Олга… Тепер їх мачуха, розпорядниця майна й рахунків...

/Історію повністю читайте в паперовій версії газети

Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: