2 Серпня | 2017 | 11:15

Вінницький Шевченко надихнув киянку писати українською

- Тут щось зі мною сталося, - посміхаючись згадує Лера. - Перейшла на українську мову, й одразу полилися вірші. Вінниця - чудове місто. І тут найкрасивіший Шевченко - молодий, з дітьми, і не лише поет, а й художник.

Валерія Ткачук - магістр журналістики, працювала на відомих радіостанціях. Зокрема, на «Хіт-FM» була продюсером ранкового шоу «Хеппі ранок». Розповідає, що разом із нею творили цю передачу ведучий каналу «1+1» Анатолій Анатоліч і ведучий цьогорічного «Євробачення» Володимир Остапчук. Та згодом Лера вирішила змінити свій творчий шлях.

- Пішла в дизайн сучасного одягу та в поезію, - каже дівчина. - Назбирала старезні антикварні вишивки з усієї України, даю їм нове життя. Починала з подушок, шила голкою. Пішла на другу вищу освіту, тепер вмію й сукні. Попросилася до друзів на практику, пошили тисячу бронежилетів для АТО. Поки шию, у голові вірші. Зупинилася, записала в телефон і далі шию. Після подій 2014 року не могла видавити з себе ні слова, а тут крига скресла. Так що броніки і народна творчість рятують...

Ще одна зміна в літературній творчості Валерії відбулась під час її мандрівки до Вінниці. Тут вона у травні з друзями каталась на катері Південним Бугом, милувалася світломузичним фонтаном, їздила «поетичним трамваєм», заходила до храму на Соборній… А особливо вразив її памятник Тарасові Шевченку на площі коло музеїв.

Валерія Ткачук не прагне, аби її книжки купували «супертиражами». Просто друзі та колеги сказали їй, що пише «непогані речі, які здатні піднімати дух і настрій».

- Якщо це так, то для мене це велика радість, - каже Валерія. Своєю творчістю вона ділиться і з читачами «Вінниччини».


* * *

Буває, мить чарівна полонить -

Фіксуй її яскравими очима.

Стається, серце зряче вже не спить -

Знайом його із мріями своїми.

Здається, все на світі - організм

Душі безмежної, одне-єдине ціле.

Кудись утік поранений цинізм -

Скажи йому «добраніч» і «щасливо».

 

* * *

Я хочу, щоб ви завжди усміхались,

Щоб ви у коханні нарешті зізнались,

Щоб вчасно дітей із садка забирали,

Щоб перед батьками лише вихваляли.

Щоб не другорядне, лише головне,

Щоб ми не ділили твоє і моє,

Всі рідні щоб були живі і здорові,

Щоб люди відкриті і не випадкові,

Фонтан щоб ідей і жага до життя,

І хай нам ніколи не тисне взуття.


Валерія Ткачук

Детальніше - в газеті "Вінниччина" за 2 серпня 2017 р.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: