14 Серпня | 2017 | 09:35

Знаки долі

Був травень, вони з Ілонкою шукали собі «щось на літо». Нишпорили по секонд-хендах, вибирали новіше й модніше. Подруга міряла легеньку сукню на бретелях, вертілась перед дзеркалом… І раптом, обернувшись до Жені, сказала: - Коли я помру, поховайте мене у гарній сукні, добре? Женька покрутила пальцем біля скроні: - Що ти мелеш? Нам з тобою жити й жити.
Вони дружили з першого класу. Навіть так: з першого вересня першого класу. А десь у класі п’ятому вигадали всім розповідати, що насправді сестри. Двоюрідні, хоч не були навіть п’ятиюрідними. Їх дружба не знала меж, в тому числі меж фантазії: дівчата часто мріяли, що вийдуть заміж в один день… Житимуть в одному, великому будинку… Разом готуватимуть смаколики, відпочиватимуть на морі... Дружбу цю не похитнула навіть поява Марини - дівчини, яка перейшла до їх школи в дев’ятому класі. Класна керівничка попросила Женьку помагати новенькій, і вони з Мариною зблизились, знайшли спільну мову. Ілонка не образилась тоді, не стала ревнувати: навпаки, дружили далі втрьох. Як не дивно, дещо з дитячих фантазій збулося. Наприклад, Ілона для Женьки стала сестрою. Чи як там називається дружина брата? Що цікаво, Сашко, старший Женьчин брат, «в упор» не помічав подругу сестри. Ну, бігає якась там малявка… А прийшов із армії - овва, прозрів і помітив. Кохання було блискавичним, у день весілля брата й подруги Женька стрибала від щастя: ура, Ілонка - її родичка!.. А як вона раділа, коли в Сашка та Ілони народилася доця, біла, мов льонок Катруся! - Давай, виходь уже заміж, - сміявся брат, спостерігаючи, як Женька цяцькається з немовлятком. - Катрусі також потрібна подружка й сестра. - Не тисни на неї, - втручалася Ілона. - Вийде, коли зустріне свого принца. Інші нам непотрібні, правда, подруго?.. Принца зустріла не Женька, а Марина. Подзвонила у червні: виходжу заміж, нічого такого на середину серпня не плануйте, нікуди не їдьте, бо маєте обоє бути на весіллі. Ілонка як почесна гостя, а Женя в якості дружки. До весілля дівчата готувалися натхненно. Але щось заважало, щось весь час траплялося… /Історія повністю - у паперовій версії газети
Автор: Інна Медведєва
Розповісти друзям: