17 Жовтня | 2017 | 21:59

«Мовна» стаття Закону про освіту

Чому сусіди проти? І що каже вчитель?

Чому так збурив емоції деяких наших сусідів (не лише східних, а й західних) ухвалений нещодавно Закон України «Про освіту»? Його 7-а стаття визначає, що «мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова» і що «особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини...». Саме фраза «поряд із державною мовою» викликала занепокоєння в деяких сусідів України. Вважають, що перейти в середніх класах «неукраїномовних» шкіл на викладання більшості предметів українською - це порушення прав. Бо досі в нашій державі діють комунальні (фактично державні) школи, в яких усі предмети викладаються мовою нацменшини, а українська вивчається, в кращому разі, як окремий предмет, на рівні з англійською...

От і виходить, що, наприклад, випускники деяких угорськомовних та румуномовних шкіл Закарпаття і Буковини майже не знають державної мови. Цьогоріч ЗНО з української не склали 63 % абітурієнтів у Берегівському районі на Закарпатті (в цьому районі угорці становлять близько 70%), у деяких школах кількість «двійок» сягнула 90 %, також в одній школі Берегівщини жоден випускник не склав тести з Історії України. Українські політики та Міносвіти вирішили виправити ситуацію, бо де ж бачено, щоб громадяни не знали державної мови? Як вони будуть здобувати в Україні вищу освіту? Як працюватимуть?

Але більшість цих абітурієнтів і не планує вступати в українські вузи чи працювати в Україні. Вони, здебільшого, виїздять до Угорщини чи Румунії - країн Євросоюзу. Якщо ж хтось вирішив їхати не одразу після школи, для таких є, зокрема, приватний Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, розташований у м. Берегове. На нього Угорщина щороку виділяє 2 млн. євро. Навчання - угорською…

Як бачимо, Угорщина втілює щодо Закарпаття інакшу політику, ніж Росія щодо Донбасу. Європа не вітає окупацій, тому Угорщина наразі забирає в України не територію, а людей. Кожен, хто володіє угорською і чиї родичі жили на Закарпатті до 1945 р., може отримати статус закордонного угорця. Особливо це приваблює молодь, адже мінімальна зарплата в Угорщині - понад 400 євро. До того ж, з угорським громадянством можна працювати в інших країнах ЄС, де оплата праці ще вища. Навіть пенсіонери-угорці, які лишаються у своїх закарпатських селах, отримують від Угорщини на Різдво сотню-другу євро допомоги.

Отже, стаття про мову українського Закону про освіту знову збурила політичну риторику наших сусідів, особливо в Угорщині, про «порушення прав національних меншин в Україні». На це дехто у нас заявив про територіальні претензії: що в України відберуть Закарпаття і Буковину, як Росія відібрала Крим. Але не зовсім правильно казати, що Угорщина чи Румунія хочуть забрати наші території - там лише деякі політсили цього хочуть, але вони не мають у парламентах більшості. Так, гасло про «повернення додому» в Угорщині мусується на виборах і стосується не лише угромовних закарпатців, а й угорських меншин у Хорватії, Румунії, Словаччині. Помірковані говорять про можливість «повернення додому» закордонних угорців, і лише крайні праві - про повернення земель колишнього Угорського королівства, яке було досить потужним у складі Австро-Угорщини.

Власне, історія Закарпаття сформувала його саме таким. Регіон ще в ХІ ст. було відірвано від Русі, там протягом століть народами «колотили» різні імперії. Уявіть: кілька столітніх закарпатців-довгожителів бачили десяток держав, не виїжджаючи з рідного села. Народилися в Австро-Угорщині, пожили трохи поперемінно в Угорщині, Румунії і Чехословаччині, переживши при цьому спроби проголошення Західноукраїнської народної республіки, потім у 1939 р. два місяці жили в Карпатській Україні, яку знов до 1944-го окупувала Угорщина. До 1991-го жили в СРСР, тепер - в Україні. Ще один нюанс: трапляються угорськомовні закарпатці, які не є етнічними угорцями, також угорською говорять багато тамтешніх ромів…

Як висловилась одна вчителька української з міста Берегове, «цей галас на Заході здійнявся за вказівкою зі Сходу». Вона має на увазі, що в Угорщині найбільш активно про «порушення Україною прав угорськомовного населення» кричать ті сили, які «підгодовуються» Кремлем. Так, в Угорщині існує праворадикальна партія «Йоббік» (означає «краще», тобто «Рух за кращу Угорщину»). Її представники були «спостерігачами» на псевдореферендумах у «ДНР» та «ЛНР», також ходили у футболках з написом «Крим законно належить Росії, а Закарпаття Угорщині». До 2014 р. офіс партії «Йоббік» діяв у м. Берегове, де допомагав місцевим оформляти угорські паспорти й отримувати матеріальну допомогу. Так партія і виборців собі в Україні «вирощувала» - голосувати ж на угорських виборах можна й поштою… До речі, Угорщина визнає подвійне громадянство і від України теж вимагає його визнати.

А скільки українських шкіл в Угорщині та в Румунії? Це питання деякі українці вважають «вбивчим аргументом», бо ж там є хіба що недільні школи при церквах, а в звичайних школах лише україномовні класи чи українська як предмет. Але наші вимоги «спочатку відкрити українські школи» угорці відкидають, посилаючись на Європейську хартію регіональних мов. Вона передбачає «надання середньої освіти відповідними регіональними мовами або мовами національних меншин» чи надання ними «суттєвої частини середньої освіти». Спираючись на Хартію (яку ратифікувала і Україна), Угорщина визнає регіональною (офіційною поруч з угорською) мову нацменшини в тих населених пунктах, де хоча б 20% населення визнає свою належність до цієї меншини. Але в їхній країні нема населених пунктів з такою кількістю українців. Чому?

Бо в Угорщині закон про те, що «в сільській, церковній чи іншій публічній народній школі на посади вчителя, помічника чи тимчасового вчителя можуть прийматися лише особи, що здатні навчати угорської мови», був ухвалений ще в 1879 році. Вивчення української в церковних школах обмежили трьома роками в 1914-му, всіх змусили писати латинкою в 1916-му… Тому значна кількість колишніх русинів-українців ще тоді асимілювалась і перейшла на угорську не лише в побуті, а навіть на богослужіннях. Це, звісно, зовсім інша історія, «потяг пішов», і сучасна влада Угорщини за це не відповідальна…


Анатолій Кордонець - учитель української в школі села Яноші Берегівського району. А родом він з села Крикливець Крижопільського району Вінниччини. Закінчив Ужгородський університет, за державним розподілом потрапив разом із дружиною на роботу в Берегове, згодом у сільську двомовну школу…

- Я й уявити не міг, що доведеться жити в чужомовному середовищі. У мене, звісно, були університетські приятелі угорці. Однак у нюанси мовної ситуації в цьому регіоні я не вникав. На Закарпатті картина дуже строката, це полікультурна, багатонаціональна область. Адже межує з кількома країнами, і на помежівї справжній «коктейль». На Берегівщині з майже 50 шкіл тільки у трьох-чотирьох навчання україномовне, тобто є класи не лише з угорською, але паралельно й з українською мовою навчання. Школа в Яношах теж двомовна. Паралельні класи - в угорських усі предмети по-угорськи, але є уроки української мови та літератури, в українських вивчають угорську мову тільки за варіативною частиною.

Але середовище - абсолютно угорськомовне. Дитсадок - угорськомовний. До слова, мої діти саме в ньому почали розмовляти - угорською. Хоча в родині ми спілкуємося українською. Памятаю, як уперше син у 3-річному віці побачив україномовну дівчинку в поїзді, коли їхали до батьків на Вінниччину, і був невимовно здивований: невже є діти, які розмовляють по-українськи? Каже, що вважав тоді, ніби на світі існують дві мови - угорська для дітей і українська для дорослих.

У родині, поза уроками, у магазині, на базарі, на різних заходах учні спілкуються угорською, навіть ті, які ходять в українські класи. Рідко хто навіть у сімї чує українську. Тобто нема мовного середовища, аби відчути необхідність знати українську,аби хоч не забути того лексичного запасу, який засвоїв на уроках. Телебачення, преса - здебільшого угорською…Був свідком, коли не могли порозумітися родичі, що приїхали з інших регіонів у гості , зі своїми двоюрідними чи троюрідними. Тож інколи навіть нашим випускникам з українських класів важко спілкуватися державною. Але навіть при цьому учень нашої школи був переможцем Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, - розповів Анатолій Кордонець.

А «мовну статтю» Закону про освіту Анатолій Васильович вважає невчасною і непродуманою.

- Розуміємо, що насправді вона не спрямована проти національних меншин, а для захисту в Україні української мови. Адже в нашій незалежній державі - чужомовне засилля. Я в Вапнярці не можу купити українську газету чи журнал, уся преса там російською, і кіоскерка пояснює: «Да кому украінськіє нужни?!». Такий закон треба було приймати при проголошенні незалежності, разом із Конституцією, а не тягти донині. Коли і так кругом лихо. Високі офіційні посадовці повинні були моніторити, усвідомлювати, передбачати, як відгукнеться цей закон і в сусідів. Не буду говорити про інші країни, а Угорщина тут за кілька кілометрів. Є з чим порівнювати тутешнім жителям, маю на увазі рівень життя, ставлення до людини тощо… І хіба наші владці не знали, що напруженість між нашими державами існує давно, адже санкції проти Росії не вигідні угорцям? І вони використають будь-яку причину, аби Україна втратила повагу в міжнародному співтоваристві?

Тож необхідно було зібрати представників різних культурницько-освітніх товариств національних меншин, обговорити з ними, послухати пропозиції… Адже цей шум не прості люди ініціювали, вони не в освітянському законі бачать біду, а скаржаться на високі ціни і безробіття, на засилля чиновництва. Однак ажіотаж посилюється, у нього втягають педагогів, батьків. Учителям угорськомовних шкіл пообіцяли підняти доплату від Угорщини зі 100 тисяч до 270 тисяч форинтів (більш як 27 тис. грн.) на рік… Хіба не знали, як Угорщина здавна дбає про закордонних єдиноплемінників? Доплати родинам, чиї діти навчаються в угорськомовних закладах, суттєві доплати учителям, фінансування різних заходів для учнів, купа всіляких фондів, які їх спонсорують, пільги при вступі…

Як це сприяє формуванню громадянської свідомості? Інколи зринає крамольна думка, що маємо не дуже професійних держслужбовців або дуже професійних шкідників… У Берегові є угорськомовна і україномовна гімназії, у них вчаться діти зі всього району. В угорську довозять на шкільних автобусах, а в українську повинні добиратися самі. Інколи це коштує батькам досить дорого і вони змушені віддавати дітей в інші заклади.

Чую, що Угорщина має намір відкривати приватні школи в Берегові. Думаю, вони зроблять ці школи зразковими, де батьки не будуть змушені за власний кошт робити ремонт, де діти не сидітимуть на поламаних стільцях, де буде сучасне обладнання, і для учнів, і для вчителів. Тож куди батьки віддаватимуть дітей, незалежно від родинної мови? Туди, де діям більш комфортно. Уже цьогоріч багато дітей з україномовних родин вчаться в школах з угорською мовою - бо батьки мають намір виїжджати з України.

Що стосується ЗНО… Так, скласти ці іспити важче дітям зі шкіл з угорською мовою навчання. Але ж і не всі прагнуть навчатися в наших вишах. Випускники і українських шкіл дедалі частіше обирають закордонні, де наші сертифікати ЗНО непотрібні. Та, врешті, чи український диплом забезпечить їм нормальне життя?..

У Словенії в угорській гімназії двомовне навчання - термінологія дається двома мовами на всіх предметах. Тому дітям не страшно вступати у виші в рідній країні, вони готові до цього. У нас років 15 тому теж піднімалося питання, щоб предметники на уроках давали терміни двома мовами. Уявляєте, вони не погодилися, мовляв, їм важко. Але ж вони здебільшого мають дипломи наших вишів! Я не дивуюся, що випускники Закарпатського угорського інституту не розмовляють українською, бо це приватний виш (хоч і таке в інших державах було б як нонсенс). Але випускники наших державних…

З раннього віку треба створювати дітям умови для двомовного спілкування. А в школі теж на всіх уроках таки давати терміни українською - потроху. Бо після початкової освіти, мені здається, дітям розпочати зразу вивчення всіх предметів українською буде надзвичайно важко. Особливо тут, на Берегівщині, без україномовного оточення. І підручники мови потрібні інші, за принципом іноземної, з лексичними блоками, і мультимедійні посібники, і переклади мультфільмів не російською, а українською, і розмовники та словники. І теперішня методика вивчення державної мови тут не дасть результату, якщо вчити граматику, а не дбати про розвиток мовлення. Слід орієнтуватися, як вивчають іноземні мови. А таких розробок нема. Угорська мова в Європі стоїть осібно, вона не має спільного ні з якою іншою тут. Адже угорці примандрували сюди тисячу років тому з-за Уралу, їхня мова належить до угро-фінської сімї, вона дуже далека від української. Тут не проведеш паралель, як із словацькою чи російською.Ну і головне - мотивація. Якщо людина не зацікавлена - нічим її не примусиш…

Читайте в наступному номері газети "Вінниччина".

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: