7 Листопада | 2017 | 14:51

Україна - «прохідний двір» для терористів?

Вбивство під Києвом учасниці АТО Аміни Окуєвої частину суспільства переконало, що наші спецслужби сплять і вся територія держави стала надто гостинною для російських диверсантів. Інші ж констатували, що «іде війна, інакше не буває»…

Голова СБУ Василь Грицак повідомив: протягом 2016-2017 років вдалося запобігли 22 терактам, затримано 62 особи, встановлено майже тисячу учасників диверсійних груп, з яких затримано 114, засуджено 54.

- Затишшя в зоні АТО використовується противником для диверсій в інших регіонах України. Це те, що називається гібридна війна. Слідчі та оперативники роблять величезну роботу, щоб крок за кроком наближатися до тих, хто організовує на нашій території ці терористичні й диверсійні акти, - каже голова СБУ.

Звісно, спецслужби знають більше, для решти громадян оперативна інформація має бути засекреченою. Тому достеменно не знаємо, скільки могло бути терактів і політичних вбивств, знаємо лише, приблизно, скільки їх було.

У листопаді 2014 р. - вибух у харківській кав’ярні, 11 постраждалих. У грудні 2014 р. - 3 вибухи в Одесі (крамниця української символіки, волонтерський офіс, автомобіль активістів Євромайдану), без жертв. Серпень 2015 р. - підрив офісу волонтерів у Миколаєві, того ж року - ще 9 вибухів в Одесі (під стінами військкомату, СБУ, офісу партії…), без жертв. А 22 лютого 2015 р. в Харкові - вибух на мітингу, двоє осіб загинули на місці, хлопці 15-и та 18-и років померли в лікарні. У вересні 2015-го - вибух у Херсоні під дверима представництва президента України в АР Крим...

У Києві торік 20 липня - вбивство (підрив автомобіля) журналіста Павла Шеремета, який раніше працював у Білорусі та Росії. У березні 2017-го в столиці України застрелений екс-депутат Держдуми Росії Денис Вороненков, який за 3 місяці до того отримав українське громадянство.

31 березня 2017 р. в Маріуполі підірвано авто з заступником начальника відділу контррозвідки СБУ в Донецькій області Олександром Хараберюшем, загинув полковник-контррозвідник Юрій Возний. У Києві 27 червня від підриву автомобіля загинув полковник ГУ розвідки Міноборони Максим Шаповал. На День Незалежності невідомі кинули вибухівку на вул. Грушевського, поранені троє - 2 жінки та демобілізований офіцер. Теж у столиці 8 вересня від підриву автомобіля загинув боєць добровольчого батальйону Тимур Махаурі, поранена жінка.

Нещодавно, 25 жовтня, вибухом на виході з телеканалу «Еспресо TV» поранено нардепа Ігоря Мосійчука, політолога Віталія Балу та жінку-перехожу, а охоронець депутата Руслан Кушнір і перехожий Михайло Мормиль загинули.

А вже 30 жовтня - нове резонансне вбивство, фактично - успішна ворожа військова операція під Києвом (у с. Глеваха): з автомата обстріляно автомобіль подружжя Аміни Окуєвої та Адама Осмаєва, ветеранів-добровольців АТО. Аміна Окуєва загинула, її чоловік поранений. Раніше, 1 червня, їм вдалося уникнути загибелі: кілер, що видавав себе за французького журналіста, поранив Адама, проте Аміна встигла випустити у злочинця 4 кулі, він затриманий, прооперований. Виявився наближеним до Рамзана Кадирова Артуром Денісултановим-Курмакаєвим. Який уже раніше «світився» в іноземних ЗМІ як кілер, але у 2016 р. зміг на основі фальшивих документів за 5 днів (!) оформити паспорт громадянина України, давши хабар паспортистам на Одещині…

Думки про роботу українських спецслужб різняться. Одні кажуть, що йде війна, робиться все можливе, а запобігти всім терактам та вбивствам не змогли б найпотужніші служби світу. Інші…

«Здавалося б, є очевидний факт. За Окуєвою полюють. СБУшникам навіть не треба гадати, де рвоне - і так зрозуміло. Але навіть в такій ситуації контора демонструє повну безпорадність. Бачу, що в стрічці вже кинулися навперебій вимагати введення візового режиму з Росією. Візи - це, звичайно, добре, але спокушатися не варто. Ніякого толку від них не буде, поки у нас працює така СБУ. Кілер Денісултанов, як відомо, спокійнісінько купив собі український паспорт на інше прізвище…», - пише журналіст Денис Казанський.

Можна по-різному ставитись до Дмитра Корчинського, але його слова теж відображають думку багатьох: «Вбивцям Аміни не довелося проповзати по-пластунськи через український кордон, ховаючись від українських прикордонників. Вони сіли на поїзд «Москва-Київ» і проїхали з комфортом. Поїздом «Київ-Москва» з комфортом поїдуть. Їм не довелося підробляти українські паспорти. Їх без проблем пропустили по московитських. Їм не знадобилося у центрі підготовки диверсантів вчити українську мову, щоб замаскуватися в київському натовпі. Тут всі розмовляють московською. Вбивці Аміни добре підготувалися. Їм допомагали співчуваючі і поплічники, які діють вільно, не ховаючись. Бо нема від кого ховатися. Обшуків і арештів київської вати знову не станеться…».

На думку колишнього голови СБУ Валентина Наливайченка, смерть Аміни Окуєвої показує, що «українські громадяни стають заручниками безпорадності влади, повного краху системи національної безпеки». «Аміну не повернеш, але ще можна повернути безпеку українцям і Україні. Для цього треба розкрити бодай один злочин, розірвавши страшний ланцюг терактів. У мене давно уже немає жодних сумнівів, що цей президент і ця влада зробити це не здатні. Тому будь-які поради їм не мають жодного змісту… Вічна пам’ять Аміні», - пише В. Наливайченко.

До речі, до нього як до екс-голови СБУ теж чимало питань. Скажімо, у травні 2008-го в нашій газеті вийшла замітка (на основі чуток, зі знаком питання), що нібито генерал Пукач, вбивця Георгія Гонгадзе, «підженився» і господарює в селі Хмільницького району. Тоді спецслужби не потрудились поговорити з автором замітки, лише через колегу телефоном перепитували, про яке село йде мова. І лише більш як за рік після того Пукача було нарешті затримано - жив у селі Молочки Житомирської області, а співмешканка його була саме з села сусіднього Хмільницького району, куди вони не раз приїздили… Натомість спецслужби роками «шукали» його за кордоном. А СБУ в ті роки (2006-2010) очолював хто? Валентин Наливайченко.

Без сумніву, нацгвардійці, поліцейські, представники СБУ, як і військові Збройних Сил та добровольці, ризикують і жертвують життям заради України. Але… У Криму на бік Росії перейшли близько 90% працівників СБУ, зокрема й полковники. У 2015 р. військова прокуратура повідомляла, що збирає докази проти 8 тисяч правоохоронців та військовослужбовців, які перейшли на сторону ворога. А ще ж закинута з Росії агентура, а ще так звані «консерви» - завербовані ФСБ або ще КДБ кримінальники і зрадники з числа громадян України в усіх її куточках, які чекають вказівок. Як-от вбивця Вороненкова Павло Паршов (застрелений охоронцем) - родом із Севастополя, жив у Дніпрі, навіть в АТО воював...

Зауважмо, що Окуєва та Осмаєв самі відмовились від державної охорони. Про них теж говорять «всяке». Мовляв, різні групи чеченців - дудаєвці і пропутінські кадировці - зясовують між собою стосунки, воюючи в Україні по різні боки. Щодо Аміни Окуєвої - це не так. Вона уродженка Одеси, чеченка лише за батьком. Навіть кажуть, що іслам прийняла лише в першому шлюбі. Брала участь у війні за незалежність Чеченської республіки Ічкерія від Росії. У 2003-му повернулась в Україну, мала українське громадянство, закінчила медуніверситет, працювала лікарем в Одесі. Рятувала людей як медик на Євромайдані, з початком російської агресії стала фельдшером добровольчого батальойону «Київ-2», згодом стала снайпером і цим врятувала ще чимало життів українських захисників… Брала участь в обороні Дебальцевого, в боях під Чорнухиним, потім служила в добробаті «Золоті ворота», була однією з творців і прес-офіцером батальйону ім. Дудаєва, допомагала цьому батальйону набути офіційного статусу від МВС.

До речі, «чеченський слід» є однією з версій замаху на нардепа Ігоря Мосійчука. Мосійчук ніби й не найбільший в Україні «бандерівець» та «ворог Росії», тому дехто списує вибух на розборки між групами українських радикалів, дехто справжньою мішенню називає загиблого М. Мормиля, колишнього співробітника МВС. Але…

Три роки тому І. Мосійчук оприлюднив відео, як він розстрілює портрет нинішнього лідера Чечні Рамзана Кдирова. Роль вірного путінця Кадирова та його методи відомі, з ним повязують, зокрема, і вбивство Бориса Нємцова, також чимало кадирівців воюють за «ДНР»… Кадиров зреагував на відео Мосійчука суперечливими фразами: що після цього «західні ляльководи» планують прибрати Мосійчука і сперти на Кадирова чи на «іншого президента»; також що Мосійчук або буде пробачення просити, або «ми його покараємо», бо «ми стріляємо влучно, коли треба і куди треба»...

Може, та сама диверсійна група - в Києві Мосійчука, під Києвом Окуєву? Сумнівно, бо почерк різний, і з Мосійчуком спрацьовано непрофесійно. Чи буде ці та інші злочини розкрито - побачимо…

Подібних розкритих злочинів, скоєних Москвою та її агентами, небагато. А почерк не новий. Симона Петлюру вбив у Парижі агент під виглядом «помсти за єврейські погроми», Степана Бандеру в Мюнхені - завербований КДБ українець. Джохара Дудаєва знищили за радіосигналом під час «мирних» телефонних переговорів. Своїх Литвиненка і Березовського Росія дістала в Лондоні. Екс-президента Чечні Зелімхана Яндарбієва російські «дипломати» ліквідували в столиці Катару, їх затримали, але Росія швиденько захопила катарських спортсменів на своїй території і обміняла їх на вбивць…

Хочеться все-таки вірити у професійність і чесність більшості українських спецслужбістів. І, можливо, колись, як уже буде «можна», нам пощастить дізнатися також про успішні акції української агентури «там».

Читайте вгазеті "Вінниччина" за 3 листопада 2017 р.

Автор: Юрій Сегеда
Розповісти друзям: