6 Грудня | 2017 | 15:02

Не жаліти, а допомогти в самореалізації

 

 

Напередодні відзначення Дня інвалідів ми зустрілися з директором державної реабілітаційної установи Центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Поділля» Романом Штогриним, який з перших же хвилин задав напрямок нашої розмови закликавши усіх людей, які мають інвалідність, не сидіти вдома, а повірити у власні сили пройти комплексну реабілітацію, здобути цікаву професію на базі центру та в підсумку гарантовано отримати робоче місце.
         - В Україні проживає понад 2 млн. осіб з інвалідністю, з них працевлаштовані лише 500 тис., які належать до третьої групи загального захворювання. Працюючих інвалідів першої групи можна буквально порахувати на пальцях, і саме вони є нашою цільовою аудиторією, - зазначив Роман Леонідович. – Центр пройшов державну атестацію Міністерства освіти і науки та відповідає всім встановленим стандартам. На сьогоднішній день ми навчаємо за 22 робітничими спеціальностями, серед них: перукарі, візажисти, діловоди, адміністратори, флористи, кухарі, майстри з викладання плитки та індивідуального пошиву взуття, оператори комп’ютерного набору та працівники котельні. Тривалість курсу реабілітації залежить від обраної професії і може складати від 1,5 місяця до року. На даний час ведуться роботи зі створення філії центру з організації транзитних робочих місць для людей з інвалідністю.

         Реабілітаційна установа «Поділля» вже понад 10 років допомагає людям з особливими потребами реалізувати себе в житті через здобуття цікавої професії, надаючи при цьому постійну медичну та соціально-психологічну підтримку. Тут навчають людей віком від 16 років і до поки є бажання. Крім того, центр активно сприяє у подальшому працевлаштуванні своїх випускників.

         Роман Штогрин не так вже й давно обіймає посаду директора центру. До свого призначення чоловік працював заступником директора Вороновицького психоневрологічного інтернату. Там здобув колосальний досвід роботи, та, спільно з керівництвом, фактично, зробив переворот у лікувальній установі: оновили матеріально-технічну базу, організували роботу підсобного господарства та створили у закладі комфортні умови перебування наближені до сімейних. Подібна ситуація склалася і з центром “Поділля”. Його теж довелося виводити з кризи та “піднімали” з нуля. Навчально-лікувальна установа довгий час функціонувала без керівника та знаходилася в жахливому занепаді.

-                     Центр підтримки людей з інвалідністю існував, але інвалідів, як таких, у ньому не було, - пригадує Роман Леонідович. - Тоді почав досліджувати ситуацію, мотивувати персонал закладу, шукати нові підходи у роботі, оновлювати аудиторії, залучатися підтримкою організацій-однодумців — результат не забарився.
 До установи за життєвими змінами звертаються люди із захворюваннями опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, внутрішніх органів, нечуючі та незрячі. Особам, які пройшли професійну реабілітацію і здобули професію видається свідоцтво державного зразка. За час існування центру його послугами скористались понад 2000 людей з інвалідністю, з них вдало працевлаштуватися змогли біля 55%.
          - Загальна кількість місць для одночасного перебування у нашій реабілітаційній установі складає 250 осіб на рік. Вартість повного курсу навчання однієї людини у центрі «Поділля» обходиться державі в межах 30 - 50 тис. грн. (залежно від обраної професії та терміну навчання), - зазначає пан Роман. – Тут особи з інвалідністю отримують повний пансіон від держави, що включає безкоштовне навчання, проживання у гуртожитку та трьох разове харчування. На певні спеціальності навіть прослідковується невеличка черга, як от на курси операторів комп’ютерного набору в категорії незрячих людей. Інклюзивну освіту та спеціальний догляд вихованцям центру надають майже 100 педагогів та інших працівників закладу.

          Роман Леонідович, аби не бути голослівним, влаштував оглядову екскурсію навчальними аудиторіями та приміщеннями загального користування. Ми відвідали учбові класи, виробничі майстерні, комплекс професійної реабілітації, їдальню та медичні кабінети. У центрі кажуть що цілеспрямовано відійшли від класно-урочної системи ведення навчального процесу — тут усі направлені на кінцевий результат. Заглянувши до комп'ютерного класу, поспостерігали за роботою невеличкої групи різновікових учнів, які опановували спеціальність оператора комп'ютерного набору. В цій аудиторії за підтримки єдиного вчителя займаються незрячі, нечуючі та люди на інвалідних візках. Олександр Максімов з Рівненської області та Ольга Русіна з Кропивницького вже добре розуміються на адаптованій для них швецькій методиці навчання машиннного набору. Викладач Олена Косовець каже, що для таких учнів, головне не сама навчальна програма, а методика та адаптовані матеріали під їхні потреби, які розробляються безпосередньо педагогами центру. На жаль, більша частина вступників до центру “Поділля” уявлення немає про свої бажання та можливості. Задля розкриття їхніх здібностей,  керівництво закладу спільно з обласним центром зайнятості розробили курс профорієнтації “Потенціал на 100%”. Він включатиме донавчальне тестування, тренінги для особистого розвитку, ведення щоденника позитивних емоцій, діалоги з фахівцями та медичний супровід. На переконання пана Романа, людей з інвалідністю не треба жаліти, а потрібно створювати умови для їхньої самореалізації. Значну роботу залишилося провести з роботодавцями, адже лише незначний їх відсоток готовий без страху і ризику брати на роботу працівників з особливими потребами. Натомість, факти стверджують, що така категорія населення надвідповідально ставиться до виявленої щодо них довіри. Вони не запізнюються на роботу, не відволікаються на розмови з колегами, на касах у них немає недостачі, ще й чайові від клієнтів за старанність отримують. Заробітна плата у людей з інвалідністю така ж, як і в інших штатних працівників того чи іншого закладу. Головне для них не бути пасивними, позитивно дивитися у майбутнє, вірити у власні сили, а реабілітаційний центр допоможе їм якнайшвидше і з найменшими втратами інтегруватися у суспільне життя.

Автор: Мельник Вікторія
Розповісти друзям: