6 Грудня | 2017 | 15:18

«Хто сказав, що ми слабкі?»

 

Пішов другий рік з того часу, як громади Парпурівців, Хижинців, Сокиринців та Майдану-Чапельського прийняли рішення про спільне майбутнє в об’єднаній ОТГ. Виявляється, що вирішальному вибору передувало чимало інших територіальних розкладів і кандидатур, які змагалися за головування в новоствореній ОТГ. Настав час підбити перші підсумки господарювання та розвінчати або підтвердити міф, який ходить Вінницьким районом, про слабкість молодої та досить перспективної Сокиринецької ОТГ.

Лариса Мельничук стала першим легітимним головою об’єднання та має 27-річний досвід роботи на адміністративній службі. Очільниця ОТГ за освітою економіст, але жодного дня не працювала за фахом. Як часто буває у житті, тимчасово працювала на посаді секретаря сільради, ще й на декретному місці. Прийшла «пересидіти» рік, а «прижилась» на все життя.

За словами нинішньої голови ОТГ, ще до злуки громад, від керівництва Вінницького району надходили пропозиції та лунали спонукання створити Вінницько-Хутірську ОТГ, яка б мала об’єднати: Писарівку, Хижинці, Сокиринці, Стадницю, Гавришівку, Вінницькі Хутори та ще декілька сіл. Тоді Хижинецька сільська рада з активною громадськістю на зборах розробили власну модель об’єднання. Було проведено опитування серед населення, а з тодішнім керівництвом Писарівки узгоджено головний центр громади, який мав дислокуватися саме в цьому населеному пункті. Після виборів голови у Писарівці стало зрозуміло, що в плани новообраного керівника такий союз не входив. Без будь-яких пояснень Писарівка прийняла рішення про вихід із запланованої коаліції. Хоча в Сокиринецькій ОТГ образи не тримають і готові до подальших переговорів, але вже не на початкових умовах.

- Перед нами постало питання: або відмовитися від своїх намірів і чекати «з моря погоди», або продовжити гнути свою лінію, але вже у зменшеному складі з адміністративним центром у Хижинцях, - розповідає Лариса Мельничук. – На початку створення ОТГ ми зіштовхнулися з великою кількістю проблем, а найбільше непокоїло те, що населення деяких громад відверто не вірили та критично висловлювалися, що з такого з’єднання нічого путнього не вийде. Для мене стало справою честі довести скептикам, що ми не слабкі і спроможні успішно працювати на благо обєднаної ОТГ. А результатами роботи своєї команди показати, що свого часу люди зробили правильний вибір, і ми й надалі намагатимемося не розчарувати їхні сподівання на якісний рівень життя у громаді.

Якщо проаналізувати надходження до бюджету Сокиринецької ОТГ, то переважну більшість його складає акцизний податок. За словами Лариси Дмитрівни, при наявному населенні у 4 тис. осіб, громада має у своєму розпорядженні 17 млн. грн., що на фоні Вороновицької ОТГ (з майже 8 тис. населення на 19 млн. грн.) виглядає значно вигідніше, та має більший дохід на кожного окремого жителя об’єднаної громади.

Лариса Мельничук каже, що як би нині не було образливо жителям села Сокиринці, але наразі основні фінансові вкладення направлятимуться на благоустрій інших громад ОТГ. Зокрема, будинок культури в Парпурівцях для нормального функціонування потребує 3млн. грн., вимагає капітального ремонту шкільний спортивний зал та дитячий садочок у Хижинцях і давно просить утеплення приміщення Сокиринецький дошкільний заклад.

Щодо поточних питань, то населені пункти ОТГ повністю газифіковані. Громадою курсують 26 регулярних транспортних рейсів на день. Місця очікування пасажирів обладнано зручними та компактними зупинками. У Сокоринцях навіть у найвіддаленіших куточках місцевості встановлено енергозберігаюче вуличне освітлення. В минулому році завершився капітальний ремонт другого поверху Хижинецької загальноосвітньої школи, і тепер перший поверх будівлі значно поступається красою та сучасністю оновленому вищому.

За минулий період в громаді повністю відновили меморіал загиблим героям у Великій Вітчизняній війні. Пам’ятна згадка про ратний подвиг наших предків довгий час залишалася занедбаною, і лише коли на посаду голови Хижинецької сільської ради обрали Ларису Мельничук, її капітально відновили і розширили, внісши до поминальних списків, які викарбували на гранітних плитах, всіх учасників бойових дій, останній з яких помер у 2015 році. Головний памятник жінки з дитям та вінком миру вирішили не зносити, на цьому наполягав скульптор-реставратор. За його даними, таких творів мистецтва в Україні залишилося лише 2 екземпляри, тому він має не лише художньо-естетичну, а й історичну цінність.

У Сокиринцях немає будинку культури. Розважальний осередок громади тут називають Народним домом. І зовні, і всередині будівля пережила капітальну реформацію. А нові зручні крісла рожевого кольору, які на моє здивування, виявилися вітчизняного виробництва, роблять перегляд святкових заходів та концертів приємним.

За словами директора Народного дому Віри Матіюк, під час масових зібрань людей в приміщенні вмикають електричне підвісне опалення, що є зручним і економно позначається на загальних витратах.

Стару будівлю хижинецького клубу керівництво ОТГ почало переобладнувати під адміністративне приміщення, де працюватиме весь керівний апарат та власний новостворений відділ освіти. Перебратися до будівлі планують вже на початку наступного року, а от роботи по зовнішніх комунікаціях та вуличному благоустрою, в тому числі стадіону, мають завершити до 2020 року. Проект вартуватиме 6 млн. грн.

За переконанням Лариси Дмитрівни, територіальна близькість їхньої об’єднаної громади до обласного центру має свої «плюси» і «мінуси».

Позитивний момент – немає відтоку населення. Нерухомість в ОТГ користується попитом, який з часом лише зростає, приїздить багато молоді з дітьми. З негативного: місцевим школам важко конкурувати з міськими навчальними закладами. Багато сільських учнів навчаються саме у Вінниці.

Загалом подальших планів та майбутніх проектів у керівництва молодої об’єднаної громади вистачає. І легких шляхів тут не шукають. Були б люди задоволеними, а тоді й керівництво поважатимуть, переконані в Сокиринецькій ОТГ.


Єдиний в районі

Сокиринецька ОТГ має дві школи, два садочки, три будинки культури, чотири фельдшерсько-акушерські пункти і єдиний у Вінницькому районі автономно діючий відділ освіти об’єднаної громади.

Повертайтеся у школу. Сокиринецька дев’ятирічка та Хижинецька загальноосвітня школа поділили між собою понад 250 місцевих учнів. Але дітей у навчальних закладів було значно більше. Понад чотири роки тому, через аварійний стан другого поверху будівлі, Хижинецьку школу визнали аварійною. Керівництво закладу змушене було вдатися до двозмінного навчання, що призвело до міграції учнів у сусідню Лучанську школу та навчальні заклади Вінниці. Після капітального ремонту та усунення аварійності навчального закладу батьки не поспішали повертати дітей на навчання до Хижинець. Голова Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Лариса Мельничук каже, що неодноразово зверталася до батьківських осередків з проханням відвідати школу та на власні очі переконатися у її надійності та спроможності якісно провадити навчальний процес. Нині питання знаходиться «у підвішеному стані». Батьки перечікують, а керівництво закладу чекає на повернення дітей до своєї альма-матер.

Важливим питанням, яке потребує негайного вирішення, Лариса Мельничук вважає надходження якісної питної води до навчальних, і не лише, закладів громади. Катастрофічна ситуація з водопостачанням назрівала вже не один рік. Нині розробляється кошторисна документація з буріння двох свердловин, яка знаходиться на стадії завершення.

- Сподівалися закінчити свердловини до початку навчального процесу, але, через паперову тяганину будівельні роботи постійно відкладаються, - розповіла Лариса Дмитрівна. – Нині плануємо запустити подачу води зі свердловин до нового року, але, навчена досвідом, вже боюся щось стверджувати або обіцяти. На жаль, не все залежить від нашого бажання, існують фактори, які гальмують запущені процеси.

Нова їдальня. Майже рік тому у сесійній залі Вінницької районки бурхливо обговорювали аварійний стан їдальні при Сокиринецькій дев’ятирічці. Говорили, ніби там стіна завалилася, вітром завіває, а перебування учнів на тій території взагалі складало небезпеку для дитячого життя.

Потрапивши до ОТГ, журналіст «Вінниччини» просила показати аварійну їдальню, аби переконатися чи відбулися хоч якісь зрушення в проблемній ситуації.

По факту ж виявилося, що школа, за підтримки щедрих меценатів, не обмежилася новою стіною в будівлі для харчування дітей, а отримала повноцінну нову їдальню. Шкільний шеф-кухар Наталя Коса одна-єдина справляється на кухні. Жінка працює на мінімалці: готує, годує, перемиває і дітям смачними стравами догоджає. Єдине – учні допомагають сервірувати столи та прибирають після себе, чим суттєво допомагають кухарці.

- Щодо харчування дітей, то у нас існує затверджене перспективне меню на два тижні, - розповідає пані Наталя. – Але якщо бачу, що школярам та чи інша страва не смакує, більше її не готую і продукти не переводжу. Найбільше мої діти полюбляють гороховий суп із сухариками, плов і, звичайно, макарони. Я їх балую смачненьким, адже як поїдять, так і вчитимуться. А помічника на кухні мені, звичайно, потрібно, самій важкувато всьому давати раду.

Дошкільнята й школярі. За класикою жанру, де кожна територіальна громада мусить мати дошкільний заклад з красномовною назвою «Сонечко» або «Журавлик», Сокиринецька ОТГ не стала винятком із правил. Після того, як два роки тому її «Дзвіночок» вивели з непридатного для перебування малечі стану, життя у цих відремонтованих стінах закипіло з новою творчою силою.

Музичний керівник Валентина Осіпчук розповіла, що нині в ДНЗ виховується 26 малюків, в той час як садочок розрахований на 50 ліжко-місць.

- Ніхто не вірив, що ми зможемо воскресити з руїн цей дошкільний заклад, - підхопила розмову Лариса Мельничук. – Сюди вкладено не лише фінансові ресурси, а й значна фізична допомога місцевих мешканців. На території встановлено два ігрових майданчики, один з яких обладнаний за кошти сільської ради. Приміщення садка обігрівається автономним твердопаливним котлом, а адміністрація, за словами Валентини Осіпчук, повністю забезпечена оргтехнікою та канцтоварами.

Цьогоріч школярі Хижинецької школи отримали у подарунок нову форму зі спеціально розробленою Любов’ю Ільченко, яка є директором закладу, емблемою навчальної установи. На базі школи діє Козацький курінь, де хлопчики з певного віку набувають статусу хоробрих козаків, а дівчатка - берегинь.

Любов Василівна розповіла, що незабаром, за кошти обласного департаменту освіти, школа отримає дві інтерактивні дошки та до десятка новеньких комп’ютерів. За словами директорки, відколи в об’єднаної громади з’явився свій автономний відділ освіти, її обов’язки значно звузилися та обмежуються, окрім навчально-виховної роботи, винятково покращенням матеріально-технічної бази освітнього закладу. Серед іншого у педагогічного колективу з’являється можливість і час для творчості та підняття патріотичного духу серед молоді. «Дороге» задоволення. Утримання локального відділу освіти, з чотирма штатними одиницями, далеко не дешеве задоволення для бюджету ОТГ. За твердженням Лариси Мельничук, утворення дороге, але надзвичайно необхідне. Відділ працює з вересня поточного року та займається питаннями підвозу води до навчально-виховних закладів, опалювальним сезоном, тендерними закупівлями, запровадженням енергозберігаючих технологій тощо.

- Ми взяли на себе «левову частку» роботи, яку раніше намагалися виконувати директори наших навчальних закладів, - розповіла начальник відділу освіти об’єднаної ОТГ Лариса Маціпура. – Практики і досвіду діяльності такого підрозділу в нас немає. Самотужки навчаємося, використовуючи отриманий досвід для подолання майбутніх труднощів. Сьогодні освіта нашої громади, порівняно з минулими роками, знаходиться у виграшному становищі. На сесіях ОТГ, без зволікань, проводяться важливі та термінові для громади рішення. Свого часу ми взяли на себе відповідальність перед батьками, а тепер вже не маємо морального права залишити місцевих дошкільнят та школярів напризволяще.

Вікторія МЕЛЬНИК

Фото автораГолова Сокиринецької ОТГ Лариса Мельничук (зліва) та директор Народного дому Віра Матіюк (справа)


Автор: Мельник Вікторія
Розповісти друзям: