6 Грудня | 2017 | 15:25

«Гномомама» з Малих Хуторів

 

«Або ми це місто, або воно нас!» - щодня після переїзду до Вінниці повторювала пані Світлана своїм дітям і чоловікові. І таки його взяла. Сьогодні Світлана Мелобенська - успішна творча особистість, тричі матуся та дитяча письменниця - але колись все було не так райдужно і перспективи подальшого життя здавалися надовго оповитими грозовими хмарами.

Заборонене кохання

Пані Світлана родом із Ямполя Вінницького району. Своє перше і єдине кохання жінка зустріла, ще навчаючись у школі. Каже, що будучи за вдачею максималісткою, ще в ранньому підлітковому віці, начитавшись допоміжної літератури для жінок (на зразок: «Як вдало вийти заміж»), склала точний план на подальше життя. Першим пунктом на шляху до щасливого майбутнього став облюбований нею на клас менший скромний добряк Олександр. Пара зустрічалася шість років. Часто потайки. Були такими собі ямпільськими Ромео і Джульєттою, адже батьки хлопця вважали романтичні стосунки між підлітками надто ранніми та намагалися припинити зустрічі та на корні «обрубати» залицяння. Цьогоріч родина Світлани й Олександра Мелобенських відзначатиме 20-річний ювілей з дня свого весілля.

- Напевно, ми обоє однолюби. Інакше як пояснити, що незважаючи на всі життєві перипетії, все одно залишилися разом, щасливі, і кохаємо, як на зорі наших стосунків, - підсумовує пані Світлана. - Будучи на рік старшою, я навіть цілеспрямовано провалила іспити до університету, аби лишень надовго не залишати Сашу. Згодом таки закінчила Вінницький педуніверситет за спеціальністю «вчитель початкових класів».

Студентські роки запам'яталися жінці участю в жіночій КВНівській команді, постійними конкурсними виступами та насиченою гастрольною програмою, яку ще два роки після розпаду команди відпрацьовували на різноманітних гумористичних тусовках та народних гуляннях. А потім був Львів. Робота в приватній гімназії, колектив однодумців та маса сміливих планів, втілювати які допомагала творча атмосфера старого міста.

Світлана Мелобенська й досі, з жалем у голосі, пригадує ті часи. Олександр, відвідавши Львів, не був таким враженим, як його кохана. Став наполягати на поверненні додому. Світлана, маючи затамовану образу та букет нереалізованих мрій, з важким серцем повернулася до рідного міста. А далі до їхньої ямпільської квартирки зачастили із дарунками лелеки.

З новою силою творчі здібності пані Світлани проявилися після народження її первістка. Тоді, коли складному фінансовому становищу родини на закордонних заробітках намагався зарадити голова сімейства, вона - повністю розчинилася в сімейних клопотах: писала дитячі вірші (адже вже мала практику в любовній ліриці), складала оповідання, майструвала поробки. Раптовий переїзд до Вінниці спричинила затяжна хвороба Олександра (другого сина Мелобенських). Хлопчик з народження страждав на астму і лікарі постійно рекомендували матері, аби не втратити дитину, змінити місце проживання, а, зокрема, клімат.

За одну ніч Світлана прийняла доленосне рішення. Коли повернувся чоловік, вони зібрали найнеобхідніші речі, що помістилися у дві валізи, забрали двох дітей, таку ж кількість домашніх улюбленців і обертом ключа в замку колишньої квартири назавжди перегорнули ямпільську сторінку свого життя, вирушивши у незвідане і лякаюче майбуття.

Або ми, або нас

- Перебравшись до Вінницьких Малих Хуторів, наша родина вперше обзавелася справжнім фамільним маєтком, - жартує пані Світлана. - Одна тільки назва пафосна, а насправді весь наш скарб складала літня кухня з невеличкою прибудовою та декілька соток землі довкола. Мої діти, будучи з народження квартирно-тепличними, перерили все обійстя вздовж і впоперек, бігали босими, насолоджувалися досхочу сонячними ваннами та незапланованими водними процедурами. Лиш згодом ми дещо розширилися та перебудували початкове планування, і навіть зараз не шикуємо - в побуті я віддаю перевагу мінімалізму. Із сусідами нам дуже пощастило - доброзичливі, відкриті люди, ладні допомогти й підтримати у скрутну хвилину.

Це з плином часу все погане забувається, а якщо вдуматися та згадати перший рік перебування на новому місці, то наша героїня із сумом в очах пригадує депресію у старшого сина Юрія за друзями та колишнім житлом, фінансові проблеми і все ще часто хворіючого середульшого Сашка.

Та не та людина Світлана Мелобенська, щоб спасувати перед життєвими труднощами. Захоплення жінки галькопластикою (мистецькі вироби зі звичайних пласких камінців) і створену нею, мов на одному диханні, колекцію з 46 неперевершених робіт під час першої персональної виставки у Вінницькому педуніверситеті високо оцінили художники та мистецтвознавці. Це «окрилило» майстриню і додало душевних сил, аби й надалі розвиватися на власній «творчій ниві». Згодом Світланині знання вилилися у бажання ділитися набутим досвідом. Так виникла дитяча школа галькопластики з елементами лялькового театру та азами музичного мистецтва.

Третя вагітність нашої героїні та народження синочка Гліба внесли суттєві корективи у звичний побут родини Мелобенських, розкрили «сплячі таланти» матусі та заохотили до подолання нових творчих викликів - освоєння пісочної анімації. Перший стіл з підсвіткою для «золотої магії» самотужки склепав чоловік Світлани. Спеціальний пісок для анімації замовляла аж з-за кордону. Півтора року майстриня звикала до неслухняного матеріалу, годинами вистоювала біля столу, знемагаючи від болю у руках і ногах, але не добившись результату, який би задовольняв її вимоги, не полишала роботи. І врешті добилася свого. Нині Мелобенську знають як одну з найкращих майстринь пісочної анімації в Україні, а у Вінниці рівних їй за якістю та складністю «висипаних історій» взагалі немає.

Ще однією фанатичною зацікавленістю пані Світлани користуються казкові персонажі - гноми. Їх вона «оживляє» за допомогою полімерної глини та вовни і двічі на рік відвідує зі своїми роботами спеціальні лялькові виставки, друкується в каталогах і поки працює виключно на впізнаваність свого імені-бренду. Майстриня зізналася, що один такий виїзд обходиться її бюджету щонайбільше у 10 тис. грн. Перспективи реалізації ексклюзивних виробів вражають: від 1500 грн. до сотень тисяч за одну колекційну ляльку.

Улюблені Світланині гноми навіть перебралися на сторінки її книжкових творів. З-під її пера вже вийшли дві дитячі книги, які розповідають про життя казкових гномів, тролів та інших дивовижних істот. Перша мала назву «Країна добрих гномів», а друга - «Гноми з малих хуторів», та, за словами самої літераторки, відображала життя її сімї на прикладі гномородини. Наповненням книг займалася особисто авторка: малювала ілюстрації, писала вірші та вела розповідь від першої особи. Щодо продовження видавничої справи, то у авторки вже повністю дописана наступна частина казкової трилогії. Залишилося відредагувати та надрукувати - а це чи не найбільша та дуже відповідальна частина роботи. Крім того, пані Світлана викладає в педагогічному університеті основи музичного мистецтва, є засновником та натхненником Всеукраїнського фестивалю «Місто ляльок», який вже другий рік поспіль проходить у Вінниці. І, здається, ми ще не раз почуємо про нові досягнення та творчі прориви цієї непосидючої жінки.

Автор: Мельник Вікторія
Розповісти друзям: