25 Січня | 2018 | 10:57

Філігранні світи Дарії Альошкіної

У Вінниці розпочала роботу перша персональна виставка художниці, яка не втомлює дивувати.
Кажуть, що «на дітях геніїв природа відпочиває». Білявка Дарія вщент розбила цей стереотип: донька відомих скульпторів Олекси й Людмили Альошкіних з Букатинки, що в Чернівецькому районі, впевнено продовжує династію митців. Та ще й як продовжує! Ткацтво, скульптура, авторська витинанка… Важко повірити, що все це Дарії вдається легко й виходить однаково неперевершено. Старші Альошкіни приїхали в Букатинку на початку 80-их років. Тут у скульпторів, які відомі, зокрема, тим, що започаткували пленери в Буші, народилося п’ятеро дітей. Усіх Бог наділив талантами, які розвинули батьки: Олекса й Людмила займалися з малими розписом і графікою, театром тіней, керамікою, писанкарством, малюванням на піску… Після домашньої науки Дарія вступила у коледж прикладного мистецтва, де серйозно вчилася ткацтву. Далі була Львівська академія мистецтв, магістратура декоративної й монументальної скульптури… Потім - заснування «Диву» - власного театру тіней… Затим щасливе заміжжя… Народження трьох дітей - Росави, Вакули й Енея… Та несподіване захоплення витинанками.

Про цей, глибоко символічний різновид мистецтва Дарія знає, напевне, все. Знає, що українська витинанка, як пуповиною, пов’язана з трипільною культурою. Що в давнину витинанки робили на шкірі. Навіть у дні, коли жінці заборонялося брати ножа, наприклад, під час певних релігійних свят, люди все одно бавилися з папером - робили вириванки. А там, де вирощували кіз і овець, вхитрялися вирізати неймовірне, найтонше мереживо велетенськими ножицями для стрижки худоби.

Фіранками-витинанками, розповідає Дарія, прикрашали колись вікна. Вважалося, що чим химерніші, витонченіші узори, тим потужнішу магію випромінює витинанка, тим сильніший вона оберег для оселі.

- У моїй кімнаті в дитинстві витинанки були на вікнах і це наповнювало мою дитячу уяву багатством ідей та мрій, - всміхається майстриня. - Саме це я хочу зберегти та донести у своїх паперових полотнах. Потрібно дивитися на світ крізь призму цікавості та пізнання, крізь чарівні знаки, з надією, що він має безліч краєвидів і барв.

У своїх роботах Альошкіна-молодша поєднує старовинне, сокровенне, з несподіваним і власним. Скажімо, вона використовує традиційні орнаменти - ромби, галузки, зірочки, силуети птахів тощо. А разом з тим вигадує своє, - наприклад, додає обриси сучасних багатоповерхових будинків. Крім того, художниця створює вигадливі паперові фантазії на тему творів Шевченка та українських народних приказок.

За минулий рік дивовижна Дарія витяла 123,5 метрів мереживних полотен і виготовила 75 робіт меншого формату. Сьогодні їй «допомагає» донечка: 6-річна Росава вправно орудує ножицями, запевняючи, що робить це краще, ніж мама. А значить, феномен Альошкіних, паросток спадкового таланту тягнеться далі, в майбутнє…

Дар’їні витинанки з величезним успіхом експонувалися у Львові, Ужгороді, Хмельницькому, Чернівцях, у Любліні й Парижі. Нарешті вони завітали й до Вінниці, батьківщини Дарії й «столиці» регіону, де мистецтво витинання було колись особливо шанованим.

Виставка авторських витинанок «Та, що читає», яка складається з робіт, котрі поєднали образ жінки-берегині з народними прислів’ями, триватиме у Вінницькому обласному центрі народної творчості приблизно до 11 лютого.

 
Автор: "Вінниччина"
Розповісти друзям: