30 Січня | 2018 | 10:12

«Алло, газета? Вислухайте нас!»

Дуже шкода, що до наших нардепів, міністрів, посадовців не можна зателефонувати. Напряму, в будь-який час, минаючи секретарок, асистентів, помічників. Дуже шкода, що наші посадовці позбавили себе можливості почути, як насправді живуть українці. Бо якби почули, якби послухала, наприклад, тих, хто телефонує га «гарячий» телефон газети «Вінниччина»… То або змінили би щось у країні, реформувалися по-справжньому, або припинили б розказувати про «позитивні зрушення» й «поступ уперед».

Доки син воює за державу…

- Я жителька села Угарове Оратівського району Тиховецька Катерина Петрівна, - тремтячим голосом говорить жінка. - Мама АТОвця Олега Тиховецького. Мій син пішов в АТО в липні 2015 року, а перед тим помер мій брат, його дядько. Два земельні паї він заповів моєму синові, тож я почала їх переоформлювати. Взялися за це юристи агрофірми «Корвет», яка орендує в нас землю…

Й от, коли цього року перезаключали договори, в нас забрали 20 тисяч гривень. Сказали - за оте оформлення… 

Божечки, за що ж так з моїм сином? Моя дитина там, - жінка не стримується, починає плакати, - у небезпеці, якби хто знав, через що він пройшов, а з нього тут гроші здирають. В мене чоловік помер, я його землю на себе переоформляла, то заплатила всього 1570 гривень, а з сина стягли по 10 тисяч за кожний пай. Де ж справедливість?..

Мільйонери є, а листонош немає

- Як добре, що ми, ваші читачі, можемо спілкуватися з вами в будь-який момент, коли виникає проблема, - говорить у слухавку Галина Василівна Доценко, відома не тільки в Оратові, а й поза його межами художниця. - Пішла я передплачувати «Вінниччину» й зустріла начальницю пошти. А вона мене просить: може, знаєте когось, нам потрібна листоноша. Виявляється, ще перед Новим роком звільнилася жінка, яка носила в Гоноратку пошту. Й знайти на її місце нікого не вдається, хоч 1600 гривень на дорозі не валяються. Бо це ходити пішки п’ять кілометрів, та ще попід лісом… Чоловіки не хочуть, жінки бояться. А люди в селі кажуть: ну, коли так, нащо ж нам газети виписувати? Хто їх носитиме?..

І от я думаю. В нас же є багаті люди, власники сільгосппідприємств,  справжні мільйонери. То невже їм важко утримувати кілька поштарок, щоб вони не звільнялися? Принаймні, дати листоношам транспорт наші, районні багатії можуть? 

Зверталася з цією думкою до депутатів районної ради, але серйозно мою пропозицію там не сприймають…

Хто стромляє палиці в колеса реформи?

На зв’язку - Володимир Тадейович Вільчинський з Уланова, почесний громадянин Хмільницького району, Герой соціалістичної праці. Він вважає, що сільський голова, місцева уланівська влада саботують децентралізацію. 

- «Вінниччина» щономера розповідає про досвід об’єднаних громад, там пишеться, що ОТГ отримали більше коштів, більше можливостей для розвитку, я показую ці статті нашим очільникам… А вони: ой, це все неправда. 

- Ну то поїдьте туди й на власні очі подивіться, правда чи ні, - гнівається «аксакал». – Та чомусь ніхто не їде, ніхто не вивчає досвід, не проводить роз’яснювальну роботу з людьми. І я бачу, як Уланів втрачає шанси. Міг би стати центром ОТГ, покращити свою медицину, інфраструктуру, однак реформу в нас просто зривають...

 

/Текст повністю - в паперовій версії газети

 
Автор: "Вінниччина"
Розповісти друзям: