7 Лютого | 2018 | 16:03

Покликана танцем

Цієї розповіді могло б не бути, якби понад десятиріччя тому хореограф Тетяна Солоненко обрала для своєї подальшої реалізації престижну та серйозну професію бухгалтера, над якою розмірковувала одразу по закінченні школи. Не було б на її життєвому обрії й вдячних батьків юних танцівників, які, власне, і наштовхнули автора на думку розповісти про цю цікаву і харизматичну жінку. Тридцятирічна мешканка села Лука-Мелешківська, що у Вінницькому районі, Тетяна Солоненко народилася в Макіївці Донецької області. Росла активною, допитливою дівчинкою, цікавилася танцями. Після розлучення батьків, родина неповним складом (мати й донька) змушені були перебратися на батьківщину в Луку, до бабусі. З переїздом із танцями у Тетянки не склалося, в селі на той час не було ні хореографічного гуртка, ні кваліфікованого педагога, який би міг зацікавити і повести за собою дітей. - Свій доленосний вибір я зробила завдяки рідній тітці, яка працювала завідуючою будинком культури, - каже пані Тетяна. - Саме вона надоумила мене по закінченні школи спробувати свої сили у творчій професії. Без особливих труднощів склала іспити і з головою занурилася у світ Терпсихори. Вінницьке музичне училище ім. Леонтовича дало мені колосальну базу знань, а подальше навчання в Уманському виші лише закріпило мою впевненість у собі та ознайомило з педагогічними й психологічними особливостями роботи з дитячою аудиторією, що нині неабияк допомагає мені в роботі. По закінченні училища молодий хореограф повернулася до рідної Луки, де зібрала і створила танцювальний колектив «Круазе», в якому займаються дітки з 4 до 16 років. За переконанням Тетяни Солоненко, за час роботи вони не просто зблизилися як колектив, а перетворилися на велику дружну родину, включаючи не лише найменшеньких танцівників, а й їхніх батьків. - Я не сучасник, і не бальник. Я народник, і це у мене в крові, - стверджує пані Тетяна. – Аби діткам було цікавіше займатися, намагаюся міксувати навчальну програму. У нас існує позаочна домовленість: у першому семестрі вивчаємо сучасну постановку, а в другому - робимо акцент на народному танці. Як і в дорослому світі, серед дітей теж присутня конкуренція і суперництво, і саме тут я намагаюся діяти як психолог, пояснюючи та обґрунтовуючи свій той чи інший вибір головної пріми постановки доступними для них аргументами. Найчастіше мені вдається залагоджувати непорозуміння і підтримувати сприятливий психологічний клімат у колективі. Крім основної роботи в «Круазе», жінка викладає хореографію в одній з вінницьких шкіл. Каже, що мала вже чимало пропозицій із закликами залишатися жити і творити в обласному центрі, але покинути рідне містечко й дітей, яким саме ж привила любов до танцю, для неї просто несила. Досить довгий період для колективу Тетяни Солоненко гостро стояла проблема концертних костюмів. Їхня дорожнеча та процес пошиття самих нарядів вимагали значних фінансових та часових затрат. Все змінилося зі зверненням до депутата Віталія Бондаря, який порадив та допоміг отримати з районного бюджету 30 тис. грн. на пошиття народних костюмів та взуття. - Один багатофункціональний наряд завдяки цим коштам обійдеться нам в 1200 грн., - розповіла хореограф. – Мама однієї з моїх учениць працює модельєром-швачкою та дуже допомагає нам у створенні та формуванні танцювальних образів. Крім того, вихованці «Краузе» з 2014 року беруть участь у різноманітних конкурсах та фестивалях, з яких щоразу повертаються зі здобутками та винагородами. Серед них: «Подільський зорепад», «Квіткова феєрія», «Музичний олімп» та інші. Красива жінка і педагог - мати-одиначка. Самотужки, за підтримки матері, виховує десятирічну доньку Софію. Дівчинка не пішла материнським шляхом, а обрала як захоплення музичну школу по класу гітари. Пані Тетяна каже, що реально оцінює можливості своєї доньки і вважає, що силком до чогось примушувати не варто, потрібно слухати, а головне, чути бажання самої дитини, а не реалізовувати свої втрачені мрії за чийсь рахунок. В щільному графіку жінки немає навіть хвилинки для роздумів типу: чому я сама? Вона вся в роботі. Її вихідні складаються з конкурсів, концертів і нескінченних репетицій. Хоча в приватній розмові пані Тетяна таки зізнається, що було б не погано віднайти свою другу половинку, та на все свій час і місце. У новому році молодий, але вже досвідчений хореограф, планує захистити звання зразкового для свого хореографічного дітища. Каже, що попереду багато роботи і потрібно, засукавши рукави наполегливо працювати і створити ще два народних танці та відточити до ідеального стану вже існуючі сім постановок. Здобуття цього звання стане підбиттям підсумків десятирічного творчого рубежу «Круазе» та додасть юним танцівникам захоплення від того, що вони спромоглися важкою працею заслужити зразковий статус для свого народного та майже родинного колективу.
Автор: Вікторія Мельник
Розповісти друзям: